search

Нестеренко О.В.

 Загальні підходи. 

   Нематеріальна культурна спадщина (далі - НКС) має тісний взаємозв'язок з етнічною культурою, що вбирає в себе самобутні, неповторні традиції для кожного народу, які населяють певну територію. Так, культура українців переплітається з культурою інших народностей, наприклад, греків, кримських татар, поляків, угорців, румун, німців, євреїв тощо, специфіка якої проявляється в рамках певної території (області, району, села). Обряди, фольклор, хореографічне мистецтво, ремесла й промисли виявляються обрабленими локальною специфікою, що надає їм особливу привабливість. Етнічна й етномісцева специфіка піддалася нівелюванню при переході від традиційної культури до сучасної індустріальної, затвердився уніфікований спосіб життя й пов'язані з ним традиції. 

    Перед початком роботи з виявлення елементів НКС у районі необхідно ознайомитись з Конвенцією про охорону НКС (2003). Цей документ містить основні визначення, положення та засадничі принципи діяльності в царині збереження та популяризації НКС, якими варто послуговуватися і при організації роботи на місцевому рівні.

   Будь-яка культурна практика може вважатися елементом НКС, якщо вона:

а) належить до НКС (див. визначення в Конвенції);

б) є на даний момент "живою" (не допускається використання практик, які побутували в давнину, проте сьогодні не відтворюються);

в) передається з покоління в покоління в родині та/або засобами неформальної освіти (гуртки, клуби за інтересами, аматорські колективи тощо);

г) є важливою частиною життя спільноти та визначається її членами як така.  

  Згідно з Конвенцією ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини (2003) термін "нематеріальна культурна спадщина" означає ті звичаї, форми показу та вираження, знання та навички, а також пов'язані з ними інструменти, предмети, артефакти й культурні простори, які визнані спільнотами, групами й у деяких випадках окремими особами як частина їхньої культурної спадщини. 

   Ця НКС, що передається від покоління до покоління, постійно відтворюється спільнотами та групами під впливом їхнього оточення, їхньої взаємодії з природою та їхньої історії формує у них почуття самобутності й наступності, сприяючи таким чином повазі до культурного різноманіття й творчості людини. 

  Для цілей Конвенції до уваги береться лише та НКС, яка є сумісною з існуючими міжнародними договорами з прав людини, з вимогами взаємної поваги між спільнотами, групами та окремими особами, а також сталого розвитку. 

     Нематеріальна культурна спадщина згідно з Конвенцією проявляється у таких галузях (ст.2 п.2):

а) усних традиціях та формах вираження, зокрема в мові як носії НКС (в т.ч. сучасні жанри фольклору);

b) виконавському мистецтві (пісні, пов'язані народними театралізованими виставами, побутовими танцями, ритуальними дійствами; гра на тому чи іншому музичному інструменті, народний театр, зокрема ляльковий);

с) звичаях, обрядах, святкуваннях (під звичаєм розуміють стереотип побутової поведінки, а під обрядом стереотип сакралізованої поведінки, наприклад: колядування, щедрування, дівочі ворожіння, Водохреща, Івана Купала, обжинки, вечорниці, весілля, народини, пострижини, проводи в армію, поминальна обрядовість);

d) знаннях та практиці, що стосуються природи та всесвіту (народні традиції будівництва, дитячі ігри, народна педагогіка, народна система прогнозування погоди, народна медицина, полювання, рибальство, догляд за свійськими тваринами тощо);

е) традиційних ремеслах (ткацтво, вишивання, різьблення, лозоплетіння, ковальство, гончарство, декоративний розпис, виготовлення народної іграшки та хатніх прикрас, виготовлення музичних інструментів, писанкарство тощо, традиційна національна кухня)

  Термін "охорона" означає заходи, спрямовані на забезпечення життєздатності НКС, у т.ч. її ідентифікації, документування, дослідження, збереження, захисту, популяризацію, підвищення її ролі, її передачу, зокрема шляхом формальної та неформальної освіти, а також відродження різних аспектів такої спадщини (ст. 2 п. 1-3). 

   Сучасні жанри фольклору, що збереглися, поділяються на дві великі групи: поетичні й прозові жанри. До поетичних відносять билини, думи, історичні пісні, балади, ліричні пісні, обрядові пісні, частівки, коломийки. Прозові, у свою чергу, поділяються на казкову (казки, анекдоти, притчі, небилиці) і неказкову прозу. Неказкова проза представлена легендами, переказами, народними оповіданнями і бувальщинами. 

    Малі фольклорні жанри: прислів'я, прикмети, приказки, прокльони, вітання, афоризми, побажання, каламбури, тости, загадки, прощання. Дитячий фольклор: для дітей (колискові пісні, забавлянки, пестушки, утішки, небилиці, заклички, лічилки, дражнилки, мирилки, страшилки, скоромовки). 

    Найбільш перспективний пошук елементів НКС серед таких жанрів як обрядова лірика, частівки, легенди й перекази, пов'язані з походженням місцевих географічних об'єктів і назв, розповіді, малі прозові жанри й казки. При цьому слід фіксувати на диктофон, а потім розшифровувати різні варіанти виконання фольклорних творів, тому що усна передача й варіативність виконання невід'ємні властивості фольклору. 

    Обряди класифікують за декількома ознаками: 

- календарні, що повторюються з певною періодичністю в строго встановлений термін календаря (новорічна обрядовість, обряди проводів зими, зустрічі зими, весняного й осіннього рівнодення, православні свята). 

   Календарні обряди були самою масовою ритуальною дією, що припускали досить складний розподіл ролей між учасниками, що й включали всі види народного мистецтва. Саме ця категорія обрядів перервала свою традицію в першій половині ХХ ст., а наприкінці цього сторіччя була відтворена багато в чому зусиллями національної інтелігенції. У регенерованих варіантах обрядів споконвічні елементи сполучаються з новаціями, і саме вони можуть стати елементами НКС.

обряди спадковості, або сімейна обрядовість (породільна, хрестинна, весільна, погребально-поминальна, ініціації, тобто посвята в стан дорослих). Ця категорія обрядів збереглася краще. 

виробничі обряди, що супроводжують господарські заняття, процес виготовлення речей, готування їжі, ремесла тощо. У традиційній культурі кожний трудовий процес мав ритуальне оформлення, що мав чітку регламентацію одних дій і заборона інших. У готуванні їжі (склад, характер обробки й приготування продуктів, використання при цьому знарядь праці й посуду), землеробстві (визначення строку посіву, висадження й збирання рослин, замовляння-обереги), на полюванні (заборони на певні дії перед виходом, у лісі, дії при полюванні на звіра, його обороблення й транспортування) та інші виробничі технології, при яких можливе виявлення ритуальних елементів, що підпадають під елемент НКС. 

    При характеристиці обрядів слід описувати час і місце проведення, кількість і склад учасників, їх рольові функції й костюми, обрядові дії і їх символіку з погляду виконавців, атрибутику і її семантику, виходячи із трактування учасників, кулінарні блюда й напої, особливо фіксувати елементи фольклору, музичний супровід і інструменти.  

    д) Знання і практики, що стосуються природи і всесвіту. Складова Всесвіту, пов'язана з місячним циклом. Ключова категорія обрядовість з елементами ритуалу. Календарні свята й обряди - найдавніша обрядовість, корінням своїм вона сягає первісних, язичницьких вірувань. Свята й обряди календарного циклу регламентували всі сфери життя українського селянина - виробничу, суспільну, сімейну, а головна їх мета - відвернути стихійне лихо, вплинути на врожайність. До складу річного аграрного кола входили зимові, весняні, літні та осінні свята, обряди і звичаї, наприклад, Івана Купала, Юрія, Борозни. Народні прикмети.  

    е) Традиційні ремесла. 

    Це елементи, що пов'язані з народними промислами й ремеслами. Мова йде про технологію виготовлення виробів, тобто строго певної послідовності дій і їх характер. Оригінальність технології багато в чому обумовлена визначальними господарськими заняттями для даної території. Наприклад, на Україні були широко поширені горизонтальні і вертикальні ткацькі верстати. Основною частиною вертикального (більш давнього) верстата була рама, що складається з двох стовпів, з'єднаних вгорі і внизу двома поперечинами. Вертикальні верстати були двох типів: на одних ткали килими (на Придніпров'ї і Лівобережжі їх називали "кросна", в Західній Україні - "розбої"), на других - рогожу. Найбільш простим видом горизонтальних верстатів на Україні були кросна або верстат. Цей тип ткацького верстата був поширений в Чернігівській і Київській губерніях і волинському Поліссі. У деяких районах України (Полісся) були поширені верстати - зграєю, які трохи відрізняються від кросен. 

  Найконсервативнішим із елементів народної культури є їжа, тому технологія приготування традиційних блюд, може виявити чимало елементів НКС. До своєрідних індикаторів народної культури відносяться іграшки. Вони мають як національні, так і регіональні особливості. При описі технології виробництва слід докладно фіксувати послідовність операцій і їх зміст із обліком усьго виробничого циклу (заготовка сировини, способи обробки, використані інструменти, додаткові матеріали, техніки декоративної обробки, утилітарні й сакральні функції предмета). 

 

     Поради щодо формування місцевого переліку:

1. Додавайте до переліку лише місцеві елементи, носіями яких були щонайменше три покоління місцевих мешканців. 

2. Використовуйте різноманітні підходи до збору й опису елементів (елементом може вважатися практично будь-який обряд або господарський звичай, якщо він є важливою частиною життя спільноти: випікання хліба, приготування напоїв, місцеві традиції будівництва, поховальна чи весільна обрядовість тощо). 

3. Не ставте собі за мету знайти виключно унікальні культурні практики, які потребують лише у вашому селі чи районі. Описуючи елемент, намагайтеся все ж продемонструвати його локальну специфіку. 

4. Складаючи перелік, слідкуйте, аби назва елементу відображала його суть та вказувала на територію поширення (село, місто, район). 

5. Розглядайте елемент у загальному контексті, як важливу частину життя громади (однак, уникайте занадто щироких формулювань, зосереджуйтеся на конкретному прояві культурного життя громади). 

 

   Відбір елементів НКС.

   Логічно почати роботу виявлення елементів НКС з невеликої історичної розвідки та підбору архівних матеріалів. Рекомендуємо звернутися за довідкою до музеїв місцевого рівня, опрацювати архів районної газети та місцеві архіви. 

    Важливим напрямком роботи є також опитування місцевих мешканців. Збираючи усні свідчення, не забувайте фіксувати, від кого і коли ви їх отримали. 

    Інформацію слід записувати на окремому аркуші з одного боку і паспортизувати. У паспорті має бути вказано:

а) від кого записано цей твір - П.І.Б.;

б) національність виконавця;

в) рік народження чи просто вік;

г) місце народження;

д) освіта;

е) професія;

ж) місце запису (назва села, району, області) - бажано точну адресу носія елементу (виконавця чи інформатора);

з) ким записана інформація (ініціали і прізвище збирача);

і) дата запису. 

    Для полегшення фіксації інформації про елемент НКС необхідно скласти питальник. 

 

    Результат роботи.

   Кінцевим результатом Вашої діяльності має стати формування Переліку елементів НКС на місцевому (обласному) рівнях з перспективою включення окремих позицій до Національного реєстру.

 

Використана література: Босик З.О., Снігирьова Л.М., Телеуця В.В. "Нематеріальна культурна спадщина України". - К. : Укр. центр культ. дослід., 2017. -  48 с. 

1. Лист-звернення від громади до голови сільради/міськради/облради про рекомендацію елемента НКС до Переліку місцевого, обласного з пакетом документів на елемент НКС, що включає*:

   1.1 Облікова картка на елемент НКС (форма затверджена наказом Міністерства культури України).  

   1.2 Лист-згоду** громадськості про передачу елемента для внесення його до Переліку місцевого/обласного/регіонального НКС з подальшим просуванням до Національного реєстру та міжнародних списків. 

   1.3 Лист-згоду** носіїв про передачу авторських прав на використання фото- та відео матеріалів елемента НКС.

   1.4 Протокол засідання*** громадськості або ініціативної групи, що виступає від імені громади про рекомендацію елемента НКС до Переліку місцевого, обласного з подальшим просуванням до Національного реєстру та Міжнародних списків. 

2. Лист-клопотання від сільради/міськради (міськрада подає до облдержаміністрації) до райради з протоколом засідання сільради/міськради про рекомендацію елемента НКС до Переліку місцевого, обласного з пакетом документів на елемент НКС з подальшим просуванням до Національного реєстру та Міжнародних списків. 

3. Лист-клопотання від райради до департаменту (управління) чи відділу культури облдержадміністрації з протоколом засідання райради про рекомендацію елемента НКС до Переліку місцевого, обласного з пакетом документів на елемент НКС з подальшим просуванням до Національного реєстру України та Міжнародних списків. 

4. Лист-клопотання від департаменту (управління) чи відділу культури облдержадміністрації до Комісії з відбору елементів до Переліку місцевого/обласного/регіонального ***** з пакетом документів на елемент НКС з подальшим просуванням до Національного реєстру та Міжнародних списків. 

5. Протокол засідання Комісії з відбору елемента до Переліку місцевого/обласного/регіонального з пакетом документів на елемент НКС.

6. Лист-клопотання від Комісії до Українського центру культурних досліджень з пакетом документів на елемент НКС. 

7. Наказ про внесення елемента НКС до Переліку місцевого/обласного/регіонального. 

8. Експертний висновок фахівця (науковця) відповідної галузі, зазначеної у ст. 2, п.2 Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини. 

 

 

 

* Пакет документів на кожному етапі доповнюється Листом-клопотанням та витягом з протоколу засідання від відповідного підрозділу чи установи. 

** Лист-згода складається у чотиьрьох примірниках з оригінальними підписами та завірені мокрою печаткою у місцевому органі виконавчої влади. 

*** Протокол засідання складається у чотирьох примірниках з оригінальними підписами та мокрою печаткою у місцевому органі виконавчої влади. 

**** Лист-клопотання від сільради/міськради, де зареєстрована ваша громадська організація (група). 

***** Комісія з відбору елементів до місцевого Переліку створюється розпорядчим документом органу виконавчої влади або місцевого самоврядування. До складу комісії можуть входити фахівці в сфері культури, науковці, носії НКС, краєзнавці, історики, представники громадських організацій та інші.

Примітка: Алгоритм підготовки документів має рекомендаційний характер.   

 

Облікову картку на елемент НКС можна скачати на офіційному сайті Міністерства культури України. 

 З 5 по 9 лютого 2018 року на базі Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Первоучителів Кирила і Мефодія відбувся тренінг з питань імплементації Конвенції ЮНЕСКО “Про охорону нематеріальної культурної спадщини” для експертів, практиків та фахівців у сфері охорони та збереження нематеріальної культурної спадщини.

   Організаторами заходу виступили - Регіональний центр ЮНЕСКО з питань нематеріальної культурної спадщини у Східній Європі (м. Софія, Болгарія), Центр розвитку “Демократія через культуру” (м. Київ), управління культури, національностей і релігій Дніпропетровської облдержадміністрації, управління з питань гуманітарної, соціально-культурної сфери та освіти Дніпропетровської обласної ради та за підтримки громадської організації “ЖІНКИ плюс” (м. Дніпро).

   Тренінг проводився з метою формування сталої мережі національних експертів, практиків та фахівців для збереження та популяризації елементів нематеріальної культурної спадщини України.

    Навчання провели міжнародні експерти з нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО - Аніта Вайваде (Латвія) і Олександр Сречкович (Сербія). Експерти представили слухачам презентацію з основних розділів Конвенції, розповіли про номінації інших країн-учасниць, відповіли на питання з урахуванням власного та міжнародного досвіду.

    У навчаннях взяли участь представники Київської, Запорізької, Сумської, Одеської, Полтавської, Черкаської, Луганської та Дніпропетровської областей. Від Запорізької області навчання пройшли представники обласної комісії з формування переліку елементів нематеріальної культурної спадщини: Нестеренко Олена - провідний методист з народної творчості КУ “Обласний методичний центр культури і мистецтва” ЗОР, Денисенко Олена - голова правління Запорізької обласної організації Національної спілки краєзнавців України, Павленко Ірина - професор, завідувач кафедри слов’янської філології Запорізького національного університету, а також Фоміна Ольга - головний спеціаліст відділу культури Мелітопольської міської ради.

    Учасники тренінгу отримали сертифікати Регіонального центру ЮНЕСКО з питань нематеріальної культурної спадщини у Софії та методичні матеріали для керівництва у роботі.

   Висловлюємо щиру вдячність організаторам заходу та сподіваємось на подальшу співпрацю у напрямку охорони і збереження нематеріальної культурної спадщини України.   

СЛОВНИК ТЕРМІНІВ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

 

БАЗА ДАНИХ ЕЛЕМЕНТІВ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ — сукупність відповідним чином структурованих даних, для фіксації, збереження елементів нематеріальної культурної спадщини і доступу до них за спеціальними правилами. Збереження інформації у базі даних забезпечує централізоване накопичення і колективне використання даних, керування, дотримання стандартів, безпеку і цілісність даних про елемент нематеріальної культурної спадщини, скорочує надмірність і усуває суперечливість даних.

ВИЯВЛЕННЯ ЕЛЕМЕНТА НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ – сукупність польових, пошукових, науково-дослідних заходів з метою визначення наявності та культурної цінності елемента нематеріальної культурної спадщини як важливої частини життя громади, групи чи окремих осіб.

ДЕРЖАВИ-УЧАСНИЦІ – це держави, які зобов'язані Конвенцією про охорону нематеріальної культурної спадщини і у відносинах між якими ця Конвенція є чинною (ст.2.4 Конвенція, 2003).

ДОСЛІДЖЕННЯ – науково-пошукова, науково-практична діяльність, спрямована на одержання нової інформації  про  об'єкти  культурної спадщини,   історичні   населені   місця,   традиційний   характер середовища,  який  є  типовим  для  певних  культур  або  періодів розвитку.

ЕЛЕКТРОННА БАЗА ДАНИХ ЕЛЕМЕНТІВ НКС – це сукупність уніфікованих інформаційних даних про елементи нематеріальної культурної спадщини за галузевими напрямками конвенції, 2003 (ст. 2, п. 2.) відповідно  до концептуальної структури баз даних в інформаційних системах.

ЕЛЕМЕНТ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ – це нерозкладний компонент, що історично та культурно значимий як для спільнот, груп та окремих осіб, у системі НКС, яка представлена усними традиціями та формами вираження, зокрема в мові як носії нематеріальної культурної спадщини; виконавським мистецтвом; звичаями, обрядами, святкуваннями; знаннями та практиками, що стосуються природи та Всесвіту; традиційними ремеслами.

ЖИВА ТРАДИЦІЯ – це спадковість збереження безперервно існуючих елементів нематеріальної культурної спадщини у природньому середовищі.

Традиція (від лат. traditio – передача) традиційна передача від одного покоління до іншого форм діяльності та спілкування, а також супутніх їм звичаїв, правил, уявлень, цінностей.

ЗАОХОЧЕННЯ НОСІЇВ ЕЛЕМЕНТІВ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ – це духовна відзнака та матеріальна підтримка на державному рівні дослідників, носіїв елементів НКС, зберігачів знань та практик про елементи нематеріальної культурної спадщини (засновано премію відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.2005 р. № 841 «Про заснування премії імені В.М. Гнатюка за збереження й охорону нематеріальної культурної спадщини»).

ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ – процес паспортизації, створення та ведення Переліків (місцевих, обласних, регіональних), Національного реєстру елементів нематеріальної культурної спадщини, наявних як на території України, так і територіях суміжних держав.

КОНВЕНЦІЯ ЮНЕСКО ПРО ОХОРОНУ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ  – це міжнародний документ, який регулює питання охорони нематеріальної культурної спадщини держав учасниць, що приєдналися до цієї Конвенції (дата підписання – 17.10.2003).

КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА − частина матеріальної і духовної культури, яка створена минулими поколіннями, витримала випробування часом і що передається наступним поколінням як щось цінне і шанобливе.

КУЛЬТУРНА ТРАДИЦІЯ  – специфічне ядро культури, у якому опредмечена діяльність минулих поколінь, що зберігає стабільні форми життєдіяльності людей. Через це К. т. залишається універсальним механізмом, який завдяки селекції життєвого досвіду, його акумуляції і просторово-часової трансмісії дає змогу досягти необхідної для існування соціальних організмів стабільності. Терміни «культура» і «традиція» у певному теоретичному контексті є майже синонімами. Культура визначає сам феномен, а традиція – механізм його функціонування. Традиція – це мережа (система) зв′язків сучасності з минулим. За допомогою цієї мережі здійснюються відбір, стереотипізація досвіду і передача стереотипів, які потім знову відтворюються. Це інтегральне явище, що включає в себе звичаї, ритуали і ряд інших стереотипізованих форм людської діяльності. Традиція є такою інформаційною характеристикою культури, яка відображає всі без винятку сфери суспільного життя тією мірою, якою вони несуть у собі прийнятий групою, тобто соціально стереотипізований досвід. Тобто традиція – це відображений у соціально організованих стереотипах груповий досвід, який через просторово-часову передачу акумулюється і відтворюється в різних людських колективах. За допомогою культури утворюються і консолідуються окремі людські спільності, і в цьому процесі К. т. виконує функцію відтворення соціокультурних ареалій.  

КУЛЬТУРНІ ЦІННОСТІ – об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України.

КУЛЬТУРНІ ПРАКТИКИ – це Реєстр національного досвіду (12 кращих практик). Він містить програми, проекти і заходи, що якнайкраще відображають принципи і цілі Конвенції.

НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ – сукупність творчої діяльності  народу, яка виявляється у різних видах мистецтва: в усній словесній поезії, музичних вокально-інструментальних творах, танцях, хороводах, сценічній драмі, в народній архітектурі та найрізноманітніших різновидах малярської, декоративно-ужиткової творчості – вишивання, різьблення, художнє ткання, писанкарство, кераміка, витинання тощо.

НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ, НАРОДНА ПОЕЗІЯ, НАРОДНА СЛОВЕСНІСТЬ ЧИ ФОЛЬКЛОР (англ. — мудрість народу)— колективна уснопоетична творчість, що у досконалій мистецькій формі відображає життя, працю, боротьбу за кращу долю, історію, побут, думки, прагнення й погляди трудового народу, а також побутує в його середовищі.

НАЦІОНАЛЬНИЙ РЕЄСТР НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ – реєстр державного обліку елементів нематеріальної культурної спадщини України з метою їх охорони у відповідності до статті 12 Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини (2003).

НЕМАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА – звичаї, форми показу та вираження, знання та навички, а також пов'язані з ними інструменти, предмети, артефакти й культурні простори, які визнані спільнотами, групами й у деяких випадках окремим особами як частина їхньої культурної спадщини. Ця нематеріальна культурна спадщина, що передається від покоління до покоління, постійно відтворюється спільнотами та групами  під впливом їхнього оточення, їхньої взаємодії з природою та їхньої історії і формує у них почуття самобутності й наступності, сприяючи таким чином повазі до культурного різноманіття й творчості людини. Для цілей цієї Конвенції до уваги береться лише та нематеріальна культурна спадщина, яка є сумісною з існуючими міжнародними договорами з прав людини, з вимогами взаємної поваги між спільнотами, групами та окремими особами, а також сталого розвитку (ст.2.1 Конвенція, 2003).

НЕМАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА – звичаї, форми показу та вираження, знання, навички, що передаються від покоління до покоління, постійно відтворюються спільнотами та групами під впливом їхнього досвіду, оточення, взаємодії з природою, історії та формують у них почуття самобутності та наступності, сприяючи таким чином повазі до культурного розмаїття і творчості людини (Закон України «Про культуру» від 14.12.2010 № 2778).

НЕФОРМАЛЬНА ОСВІТА – це здобуття знань, умінь і навичок для задоволення освітніх особистісних потреб, нерегламентоване місцем здобуття, терміном та формою навчання, заходами державної атестації.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ТА ЗАКОНОДАВЧІ АКТИ УКРАЇНИ – це регулятивно-нормативні документи щодо нематеріальної культурної спадщини України.

НОСІЙ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ – окрема особа або група (и) осіб, спільноти, які  є  носіями, творцями, зберігачами та популяризаторами автентичних форм елементів нематеріальної культурної спадщини.

ОБЛІКОВА КАРТКА ЕЛЕМЕНТІВ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ – це документ, що містить загальну інформацію та наукове обґрунтування необхідні для ідентифікації елемента нематеріальної культурної спадщини з метою фіксації їх у Національному реєстрі та Репрезентативному списку світової нематеріальної культурної спадщини або Списку нематеріальної культурної спадщини, що потребує термінової охорони. (Форма Облікової картки затверджена Міністерством культури України №1521 від 14.12.2012 р. (у редакції наказу Міністерства  культури України  від 07.11.2014 № 951)).

ПОПУЛЯРИЗАЦІЯ, ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА ОХОРОНА НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ – це нормативно-правові документи, програми, заходи.

РАТИФІКАЦІЯ – затвердження верховним органом державної влади міжнародного договору, підписаного уповноваженими на це особами.

РЕЄСТР ЦІННОСТЕЙ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ – це довгострокова державна програма з охорони нематеріальної культурної спадщини.

РЕЄСТР – це інформаційна система, яка включає в себе базу даних елементів НКС (моніторинг матеріалів інвентаризації, документування, опрацювання допоміжних матеріалів, відображення у Базі даних тощо) як у паперовому, так і у електронному вигляді.

РЕСПОНДЕНТ – особа, від якої збирач записує фольклорні твори. У науковій літературі також використовують інші терміни: інформант, інформатор. Останні два слова у народному середовищі, особливо на західноукраїнських теренах, можуть сприйматися негативно, тому їх намагаються, як і загалом специфічно наукової термінології, у розмовах із респондентами потрібно уникати.

СПИСОК – це перелік елементів нематеріальної культурної спадщини визнаний на Міжнародному рівні.

Списки Міжнародного значення:

1. Репрезентативний список  нематеріальної культурної спадщини людства (ст.16 Конвенція, 2003).

2. Список нематеріальної культурної спадщини, що потребує термінової охорони (ст.17 Конвенція, 2003).

ТРАДИЦІЙНА КУЛЬТУРА – це культура, в якій регуляція здійснюється на підставі звичаїв, традиції, установлень.

ТРАДИ́ЦІЯ — досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки і т. ін., що склалися історично і передаються з покоління в покоління; звичайна, прийнята норма, манера поведінки, усталені погляди, переконання когось; узвичаєння, узвичаєність, неписаний закон.

ФОЛЬКЛОР  (або  традиційна  й  народна  культура)  - є сукупність  заснованих   на   традиціях  культурного  співтовариства творінь, виражених  групою  або  індивідуумами  й  визнаних у якості відбиття  сподівань співтовариства, його культурної й соціальної самобутності; фольклорні  зразки  й  цінності  передаються усно, шляхом імітації  або  іншими  способами.  Його  форми  включають, зокрема,  мову,  літературу,  музику,  танці,  ігри,  міфологію, обряди, звичаї, ремесла, архітектуру та інші види художньої творчості.

ФОЛЬКЛОРИСТИЧНЕ ПОЛЬОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ – це наукове дослідження, яке проводять безпосередньо серед народу з метою збирання відомостей про побутування фольклорної традиції: фольклорний репертуар, носіїв фольклору, обрядовий, побутовий, суспільно-історичний та загальнокультурний контексти функціонування фольклору. Матеріали польового фольклористичного дослідження є одним із найважливіших джерел вивчення фольклорної традиції народу. Найпоширенішою формою фольклористичного польового дослідження є фольклористична експедиція – виїзд групи фахівців у конкретну місцевість та її обстеження у визначений термін. Інша форма фольклористичного польового дослідження – стаціонарне польове дослідження – передбачає тривале перебування дослідника серед місцевого населення, дає змогу детально пізнати його щоденне життя і побут, а також спостерігати за традиційною культурою в її природному функціонуванні.

ФОРМАЛЬНА ОСВІТА –  це освіта, спрямована на одержання або зміну освітнього рівня та кваліфікації в навчальних закладах та установах освіти згідно з визначеними освітньо-професійними програмами і терміном навчання, заходами державної атестації, що підтверджується отриманням відповідних документів про освіту.

 

Джерела: http://uccs.org.ua/node/109

 

   20 грудня 2017 року на базі Національного заповідника “Софія Київська” відбулась ІІІ Всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю “Імплементація конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини: підсумки та перспективи”, організована Українським центром культурних досліджень Міністерства культури України за підтримки Національного заповідника "Софія Київська". 

   Серед учасників конференції були представники Міністерства культури України, Міністерства освіти і науки України, обласних методичних центрів народної творчості, вищих освітніх закладів, громадських організацій, науковці, мистецтвознавці, носії нематеріальної культурної спадщини та інші.  Серед поважних гостей був Надзвичайний Повноважний Посол Індії в Україні Манодж Кумар Бхарті зі своєю дружиною Місіс Анамікою Бхарті. 

  У роботі конференції також взяли участь представники Запорізької області: провідний методист КУ "Обласний методичний центр культури і мистецтва" ЗОР Олена Нестеренко, директор Запорізької ДЮСШ "Спас" Костянтин Рижов, викладач-методист, завідувач методичного кабінету КЗ "Мелітопольське училище культури" ЗОР Тетяна Сергєєва, кандидат географічних наук, доцент, проректор Мелітопольського державного педагогічного університету ім. Б. Хмельницького Олена Арабаджи та інші. 

   Конференція відбулась традиційно у формі  пленарного засідання,  шести наукових секцій та практичної частини. 

   З доповідями на секційних засіданнях виступили: Олена Нестеренко звітувала про роботу Обласного методичного центру культури і мистецтва за 2017 рік (в контексті просування елементів нематеріальної культурної спадщини Запорізької області до Національного реєстру України); Костянтин Рижов представив звичай козацьких родів “Спас”, який поширений не тільки на території області, але й далеко за її межами; Тетяна Сергєєва доповіла про збереження народнопісенних традицій на прикладі роботи народного фольклорного ансамблю “Веснянка” села Данилоіванівка Мелітопольського району, який є носієм степового розспіву Запорізького краю; Олена Арабаджи представила традицію частування караїмів Мелітополя, акцентувавши увагу на питанні збереження культури караїмів - одного із малочисельних народів України, який знаходиться під загрозою зникнення.

    Наразі готуються матеріали на елементи нематеріальної культурної спадщини - “Козацький бойовий звичай “Спас”, “Степовий розспів Запорізького краю” та “Традиція частування караїмів Мелітополя” на попередній розгляд Українського центру культурних досліджень для подальшого внесення до Національного реєстру України.

   Проведення науково-практичної конференції дало можливість підняти важливі питання з охорони та збереження нематеріальної культурної спадщини, обмінятись досвідом та познайомитись з новими цікавими людьми для подальшої співпраці. За результатами конференції на офіційному сайті організаторів планується пулікація збірки матеріалів тез та доповідей учасників заходу. 

  Дякуємо організаторам та учасникам конференції за насичене та захоплююче спілкування та чекаємо на нову зустріч.    

 

Аудіо-запис традиційних народних пісень Запорізької області у виконанні автентичних колективів (рік запису невідомий).

СЛУХАТИ  

15 вересня 2017 року у приміщенні Дніпропетровської академії музики ім. Глінки (м. Дніпро) відбувся обласний науково-практичний семінар “Зберігаючи традиції виховуємо покоління” з метою знайомства з практичними навичками збереження, популяризації, передачі майбутнім поколінням елементів нематеріальної культурної спадщини, підвищення обізнаності населення з елементами нематеріальної культурної спадщини, що визнані ЮНЕСКО — петриківським розписом та козацькими піснями Дніпропетровщини, історією їх виникнення та визнання, обміну досвідом з питань дослідження, збереження культурних традицій Дніпропетровського краю та інших областей України.

У заході взяли участь керівництво Дніпропетровської обласної ради та облдержадміністрації, представник Українського центру культурних досліджень Міністерства культури України, представники консульств, науковці, музикознавці, історики, дослідники культурної спадщини з Дніпропетровщини та міст Києва, Запоріжжя, Полтави.

Для Запорізького краю питання дослідження, збереження та популяризації нематеріальної культурної спадщини мають особливе значення, насамперед у зв'язку з могутнім духовно-творчим потенціалом української традиційної культури, яка є головним чинником збереження і розвитку української мови, відродження національної свідомості, духовності народу, підґрунтям розвитку професійного мистецтва.   Саме тому, делегація Запорізької області у складі: Денисенко О.В. - голови Запорізької обласної організації Національної спілки краєзнавців України, член обласної комісії з формування переліку елементів нематеріальної культурної спадщини Запорізької області, Нестеренко О.В. - провідного методиста народної творчості КУ «Обласний методичний центр культури і мистецтв» ЗОР, Палійчук О.В. - наукового співробітника науково-просвітницького відділу Національного заповідника «Хортиця», член обласної комісії з формування переліку елементів нематеріальної культурної спадщини Запорізької області та Янкович І.А. - в.о. директора КУ «Художній музей» ЗОР відвідали даний захід на запрошення представників Дніпропетровської обласної ради. 

Денисенко О.В. під час пленарного засідання розповіла про перші кроки у напрямку дослідження нематеріальної культурної спадщини Запорізької області, звернувши увагу на проблеми, які виникають під час вивчення і обробки наявних матеріалів  та запросила колег до співпраці.

Семінар складався з 2 етапів: пленарного засідання та роботи в секціях за напрямками: “Петриківський розпис”, “Козацькі пісні Дніпропетровщини” та “Гендерна політика”. Зокрема, у секції “Козацькі пісні Дніпропетровщини” відбулись майстер-класи із виконання козацьких пісень за участю молодих виконавців; демонстрації відеофільмів про фольклорні експедиції, які проводились на території Дніпропетровської області; інші доповіді та відео-презентації. Програма семінару була цікавою і змістовною. Гостей зустрічав місцевий ансамбль “Славутич”. У фойє працювала виставка робіт майстрів петриківського розпису. 

Дякуємо організаторам науково-практичного семінару за запрошення, корисний досвід роботи, високий рівень організації і теплу гостинність!  

22 серпня 2017 року в рамках відзначення 26-ї річниці незалежності України у фойє другого поверху Запорізького академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. В.Г. Магара відбулась тематична виставка, презентована в п’яти експозиціях.

Центральну експозицію з історії запорозького козацтва представив комунальний заклад “Запорізький обласний краєзнавчий музей” Запорізької обласної ради спільно із Національним заповідником “Хортиця”. Експозиція також була присвячена 500-річчю від дня народження засновника Хортицької Січі - Дмитра Івановича Вишневецького. На виставці була представлена гармата, знайдена близько 1840-го року мешканцями о. Хортиці, яка входить до “золотого фонду” старожитностей запорозького козацтва України. Урочистої атмосфери експозиції додали копії прапорів запорозьких козаків другої половини 18 ст. з фондів Національного заповідника “Хортиця”, а також картини відомого запорізького художника Володимира Форостецького (“Молитва за Україну”, “Козак Мамай”, “Байда Вишневецький”) з колекції обласного художнього музею.

Золотий фонд національного мистецтва представив комунальний заклад “Запорізький обласний художній музей” Запорізької обласної ради, який продемонстрував широкому загалу кращі взірці славетного петриківського розпису Федора Панко, Ганни Самарської, Андрія Пікуша, Наталії Рибак; гордість нашого краю - вишиті козацькі рушники ХХ-ХXІ ст. Світлани Ігнатченко та майстрів творчого об’єднання “Мальва” (м. Запоріжжя); старовинні вишиті рушники Полтавщини (с. Великі Сорочинці, смт. Опішне); святкові ансамблі традиційного жіночого одягу Запорізького краю; народне малярство відомих талановитих українських митців — Івана Скицюка та Івана Приходька.

Комунальний заклад “Запорізька обласна універсальна наукова бібліотека” Запорізької обласної ради представив надвичайно цікаву книжкову виставку “Це - моя Україна!”. Експозиція книжкових видань різнобічно розповідала про історію України, її багату культурну спадщину, про історичні шляхи українського народу до національно-державної самостійності і суверенітету. Серед них: книга Василя Пилип'юка “Україно, ти для мене диво!”, яка є фотопоемою про рідну українську землю, з любов'ю і ніжністю розповідає про національні пам'ятки історії та культури; ілюстрована енциклопедія “Держава” Юрія Шаповала відображає найяскравіші моменти з історії нашої країни, в якій автор наголошує: “Україна - єдина!”; “Історія Держави Української” Романа Шага, присвячена героям Небесної Сотні; у книзі Олександра Палія “25 перемог України” надається перелік визначних фактів та подій з історії незалежної України, які підтверджуються академічною наукою. Широко були представлені краєзнавчі видання з історії та культури, сучасного соціально-економічного стану Запоріжжя та сьогодення краю. Зокрема, “Запоріжжя й запорожці у боротьбі за незалежність України: героїчне XX сторіччя” Юрія Щура; “Запоріжжя на шляху до себе...: минуле і сучасність в документах та свідчення учасників подій” Федіра Турченка та інші.  На виставці також були продемонстровані видання, які розповідають про стан і розвиток промислового комплексу, аграрного сектору України та регіону.

Окремим розділом виставки представлено видання з історії мистецтва та мистецтва сучасної України і Запорізького краю, яке стрімко розвивається в незалежній Україні. Це: “Історія української естетичної думки”за ред. В. А. Личковаха; “Видатні українці: культура, мистецтво, освіта”; “Українська вишивка: мистецтво вишивки, таємниця кольору, мова орнаменту”; “Запорізький пейзаж: живопис, графіка, фотографія”.

Комунальний заклад “Запорізька обласна бібліотека для дітей “Юний читач” Запорізької обласної ради продемонстрував книжкову виставку під назвою “Українські видавництва - дітям Запорізької області”. На виставці експонувалися кращі зразки вітчизняної видавничої продукції для дітей і підлітків, які були придбані за кошти обласного бюджету.

В експозиції комунального закладу “Запорізька обласна бібліотека для юнацтва” Запорізької обласної ради була представлена фотовиставка “Сила, що змінює Україну”, яка являла собою галерею ілюстрацій до успішно втілених на базі бібліотеки проектів, серед яких: обласний конкурс “Наша спадщина”, “Вірш солдату” (у партнерстві з ВГО “Сокіл”), акція “Лист співвітчизнику”, форум-театр “Я тебе чую”, “Єдина країна онлайн”, “Літературна Штольня” та інші. 

 

19 серпня за новим стилем українці відзначають давнє народне свято – Другий Спас або Яблучний Спас. В церковному календарі це свято отримало назву Преображення Господнього. В цей день у церкві святять груші, яблука, мед і обжинкові вінки або жмут колосся жита й пшениці. Для господарів це свято символізує закінчення жнив та завершення літа.

Саме цього дня, за підтримки Департаменту культури, туризму, національностей та релігій Запорізької обласної державної адміністрації та комунальної установи “Обласний методичний центр культури і мистецтва” Запорізької обласної ради на центральній алеї вул. Єдності м. Пологи відбувся фестиваль народної творчості “Спас іде — гостей веде”, присвячений 26-ій річниці незалежності України та Дню пасічника.

Засновниками та організаторами фестивалю є:

-   Пологівська районна державна адміністрація;

-   Пологівська районна рада;

-   відділ культури і туризму Пологівської районної державної адміністрації;

- комунальна установа “Пологівський районний організаційно-методичний центр” Пологівської районної ради;

- комунальна установа “Пологівська центральна районна бібліотека” Пологівської районної ради.

Фестиваль проводився з метою збереження та популяризації української культури, фольклорної спадщини, розвитку аматорського та декоративно-прикладного мистецтва, самобутніх традицій бджільництва, виноградарства і садівництва.

В рамках фестивальних заходів відбувся святковий концерт за участю 130 учасників художньої самодіяльності клубних закладів Більмацького, Запорізького, Оріхівського, Розівського, Чернігівського, Михайлівського, Пологівського районів, а також Воскресенської об’єднаної територіальної громади Пологівського району Запорізької області.

Понад 50 умільців та майстрів декоративно-прикладного та образотворчого мистецтва Гуляйпільського та Пологівського районів демонстрували свої неповторні рукотвори з різних видів народного мистецтва — вишивку, кераміку, бісероплетіння, флористику, ткацтво, в’язання, художню ковку, народні ляльки, макраме, різноманітні сувеніри та аксесуари.

Милували око неймовірні брендові вироби художньо-керамічної майстерні “Добра глина” м. Пологи (керівник Віктор Нагурний), а також художня кераміка творчої майстерні “Дивосвіт” Будинку дитячої та юнацької творчості м. Пологи (керівник Тетяна Тоцька). Учасники любительського об’єднання “Шедеври Гуляйпілля” Гуляйпільського районного будинку культури (керівник Валетина Жовніренко) представили неповторну художню вишивку, живопис, ляльки-мотанки та обереги. А гуртківці декоративно-прикладного мистецтва “Візерунок” (керівник Світлана Чорна) с. Воскресенка та “Оберіг” (керівник Вікторія Руденко) с. Івана Франка Пологівського району демонстрували традиційну вишивку, вироби з бісеру і декупаж. Також на виставці-ярмарку була представлена власна продукція місцевих бджолярів та виноградарів.

Працьовиті руки невтомних трударів вшанували урочистим нагородженням усіх учасників фестивального дійства та загальним фото на згадку про теплу і дружню зустріч.

Спасівський ярмарок добіг кінця, а разом з ним і фестиваль, який подарував усім присутнім світло надії, віру у краще майбуття і любов до української пісні, до рідної землі.

Сторінка 1 із 3

Запорізький Обласний методичний центр культури і мистецтваНаші кнопки для розміщення на Ваших ресурсах.

Для обміну кнопками звертайтесь через "Зворотній зв'язок" нижче.

Запорізький Колорит

Поштова адреса:

69095, Україна, Запоріжжя, пр. Соборний, 152 (див. на мапі )

 

Час роботи:

Пн. - Чт. з 8:00 до 17:00, Пт. з 8:00 до 15:45

Перерва з 12:00 до 12:45