search
Вівторок 13 лютого

Рекомендації до пошуку елементів НКС (з доповненнями)

Автор 
Оцініть матеріал!
(0 голосів)

 Загальні підходи. 

   Нематеріальна культурна спадщина (далі - НКС) має тісний взаємозв'язок з етнічною культурою, що вбирає в себе самобутні, неповторні традиції для кожного народу, які населяють певну територію. Так, культура українців переплітається з культурою інших народностей, наприклад, греків, кримських татар, поляків, угорців, румун, німців, євреїв тощо, специфіка якої проявляється в рамках певної території (області, району, села). Обряди, фольклор, хореографічне мистецтво, ремесла й промисли виявляються обрабленими локальною специфікою, що надає їм особливу привабливість. Етнічна й етномісцева специфіка піддалася нівелюванню при переході від традиційної культури до сучасної індустріальної, затвердився уніфікований спосіб життя й пов'язані з ним традиції. 

    Перед початком роботи з виявлення елементів НКС на місцевому рівні необхідно ознайомитись з Конвенцією про охорону НКС (2003). Цей документ містить основні визначення, положення та засадничі принципи діяльності в царині збереження та популяризації НКС, якими варто послуговуватися і при організації роботи на місцевому рівні.

   Будь-яка культурна практика може вважатися елементом НКС, якщо вона:

а) належить до НКС (див. визначення в Конвенції);

б) є на даний момент "живою" (не допускається використання практик, які побутували в давнину, проте сьогодні не відтворюються);

в) передається з покоління в покоління в родині та/або засобами неформальної освіти (гуртки, клуби за інтересами, аматорські колективи тощо);

г) є важливою частиною життя спільноти та визначається її членами як така.  

  Згідно з Конвенцією ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини (2003) термін "нематеріальна культурна спадщина" означає ті звичаї, форми показу та вираження, знання та навички, а також пов'язані з ними інструменти, предмети, артефакти й культурні простори, які визнані спільнотами, групами й у деяких випадках окремими особами як частина їхньої культурної спадщини. 

   Ця НКС, що передається від покоління до покоління, постійно відтворюється спільнотами та групами під впливом їхнього оточення, їхньої взаємодії з природою та їхньої історії формує у них почуття самобутності й наступності, сприяючи таким чином повазі до культурного різноманіття й творчості людини. 

  Для цілей Конвенції до уваги береться лише та НКС, яка є сумісною з існуючими міжнародними договорами з прав людини, з вимогами взаємної поваги між спільнотами, групами та окремими особами, а також сталого розвитку. 

     Нематеріальна культурна спадщина згідно з Конвенцією проявляється у таких галузях (ст.2 п.2):

а) усних традиціях та формах вираження, зокрема в мові як носії НКС (в т.ч. сучасні жанри фольклору);

b) виконавському мистецтві (пісні, пов'язані народними театралізованими виставами, побутовими танцями, ритуальними дійствами; гра на тому чи іншому музичному інструменті, народний театр, зокрема ляльковий);

с) звичаях, обрядах, святкуваннях (під звичаєм розуміють стереотип побутової поведінки, а під обрядом стереотип сакралізованої поведінки, наприклад: колядування, щедрування, дівочі ворожіння, Водохреща, Івана Купала, обжинки, вечорниці, весілля, народини, пострижини, проводи в армію, поминальна обрядовість);

d) знаннях та практиці, що стосуються природи та всесвіту (народні традиції будівництва, дитячі ігри, народна педагогіка, народна система прогнозування погоди, народна медицина, полювання, рибальство, догляд за свійськими тваринами тощо);

е) традиційних ремеслах (ткацтво, вишивання, різьблення, лозоплетіння, ковальство, гончарство, декоративний розпис, виготовлення народної іграшки та хатніх прикрас, виготовлення музичних інструментів, писанкарство тощо, традиційна національна кухня)

  Термін "охорона" означає заходи, спрямовані на забезпечення життєздатності НКС, у т.ч. її ідентифікації, документування, дослідження, збереження, захисту, популяризацію, підвищення її ролі, її передачу, зокрема шляхом формальної та неформальної освіти, а також відродження різних аспектів такої спадщини (ст. 2 п. 1-3). 

   Сучасні жанри фольклору, що збереглися, поділяються на дві великі групи: поетичні й прозові жанри. До поетичних відносять билини, думи, історичні пісні, балади, ліричні пісні, обрядові пісні, частівки, коломийки. Прозові, у свою чергу, поділяються на казкову (казки, анекдоти, притчі, небилиці) і неказкову прозу. Неказкова проза представлена легендами, переказами, народними оповіданнями і бувальщинами. 

    Малі фольклорні жанри: прислів'я, прикмети, приказки, прокльони, вітання, афоризми, побажання, каламбури, тости, загадки, прощання. Дитячий фольклор: для дітей (колискові пісні, забавлянки, пестушки, утішки, небилиці, заклички, лічилки, дражнилки, мирилки, страшилки, скоромовки). 

    Найбільш перспективний пошук елементів НКС серед таких жанрів як обрядова лірика, частівки, легенди й перекази, пов'язані з походженням місцевих географічних об'єктів і назв, розповіді, малі прозові жанри й казки. При цьому слід фіксувати на диктофон, а потім розшифровувати різні варіанти виконання фольклорних творів, тому що усна передача й варіативність виконання невід'ємні властивості фольклору. 

    Обряди класифікують за декількома ознаками: 

- календарні, що повторюються з певною періодичністю в строго встановлений термін календаря (новорічна обрядовість, обряди проводів зими, зустрічі зими, весняного й осіннього рівнодення, православні свята). 

   Календарні обряди були самою масовою ритуальною дією, що припускали досить складний розподіл ролей між учасниками, що й включали всі види народного мистецтва. Саме ця категорія обрядів перервала свою традицію в першій половині ХХ ст., а наприкінці цього сторіччя була відтворена багато в чому зусиллями національної інтелігенції. У регенерованих варіантах обрядів споконвічні елементи сполучаються з новаціями, і саме вони можуть стати елементами НКС.

обряди спадковості, або сімейна обрядовість (породільна, хрестинна, весільна, погребально-поминальна, ініціації, тобто посвята в стан дорослих). Ця категорія обрядів збереглася краще. 

виробничі обряди, що супроводжують господарські заняття, процес виготовлення речей, готування їжі, ремесла тощо. У традиційній культурі кожний трудовий процес мав ритуальне оформлення, що мав чітку регламентацію одних дій і заборона інших. У готуванні їжі (склад, характер обробки й приготування продуктів, використання при цьому знарядь праці й посуду), землеробстві (визначення строку посіву, висадження й збирання рослин, замовляння-обереги), на полюванні (заборони на певні дії перед виходом, у лісі, дії при полюванні на звіра, його обороблення й транспортування) та інші виробничі технології, при яких можливе виявлення ритуальних елементів, що підпадають під елемент НКС. 

    При характеристиці обрядів слід описувати час і місце проведення, кількість і склад учасників, їх рольові функції й костюми, обрядові дії і їх символіку з погляду виконавців, атрибутику і її семантику, виходячи із трактування учасників, кулінарні блюда й напої, особливо фіксувати елементи фольклору, музичний супровід і інструменти.  

    д) Знання і практики, що стосуються природи і всесвіту. Складова Всесвіту, пов'язана з місячним циклом. Ключова категорія обрядовість з елементами ритуалу. Календарні свята й обряди - найдавніша обрядовість, корінням своїм вона сягає первісних, язичницьких вірувань. Свята й обряди календарного циклу регламентували всі сфери життя українського селянина - виробничу, суспільну, сімейну, а головна їх мета - відвернути стихійне лихо, вплинути на врожайність. До складу річного аграрного кола входили зимові, весняні, літні та осінні свята, обряди і звичаї, наприклад, Івана Купала, Юрія, Борозни. Народні прикмети.  

    е) Традиційні ремесла. 

    Це елементи, що пов'язані з народними промислами й ремеслами. Мова йде про технологію виготовлення виробів, тобто строго певної послідовності дій і їх характер. Оригінальність технології багато в чому обумовлена визначальними господарськими заняттями для даної території. Наприклад, на Україні були широко поширені горизонтальні і вертикальні ткацькі верстати. Основною частиною вертикального (більш давнього) верстата була рама, що складається з двох стовпів, з'єднаних вгорі і внизу двома поперечинами. Вертикальні верстати були двох типів: на одних ткали килими (на Придніпров'ї і Лівобережжі їх називали "кросна", в Західній Україні - "розбої"), на других - рогожу. Найбільш простим видом горизонтальних верстатів на Україні були кросна або верстат. Цей тип ткацького верстата був поширений в Чернігівській і Київській губерніях і волинському Поліссі. У деяких районах України (Полісся) були поширені верстати - зграєю, які трохи відрізняються від кросен. 

  Найконсервативнішим із елементів народної культури є їжа, тому технологія приготування традиційних блюд, може виявити чимало елементів НКС. До своєрідних індикаторів народної культури відносяться іграшки. Вони мають як національні, так і регіональні особливості. При описі технології виробництва слід докладно фіксувати послідовність операцій і їх зміст із обліком усьго виробничого циклу (заготовка сировини, способи обробки, використані інструменти, додаткові матеріали, техніки декоративної обробки, утилітарні й сакральні функції предмета). 

 

     Поради щодо формування місцевого переліку:

1. Додавайте до переліку лише місцеві елементи, носіями яких були щонайменше три покоління місцевих мешканців. 

2. Використовуйте різноманітні підходи до збору й опису елементів (елементом може вважатися практично будь-який обряд або господарський звичай, якщо він є важливою частиною життя спільноти: випікання хліба, приготування напоїв, місцеві традиції будівництва, поховальна чи весільна обрядовість тощо). 

3. Не ставте собі за мету знайти виключно унікальні культурні практики, які потребують лише у вашому селі чи районі. Описуючи елемент, намагайтеся все ж продемонструвати його локальну специфіку. 

4. Складаючи перелік, слідкуйте, аби назва елементу відображала його суть та вказувала на територію поширення (село, місто, район). 

5. Розглядайте елемент у загальному контексті, як важливу частину життя громади (однак, уникайте занадто широких формулювань, зосереджуйтеся на конкретному прояві культурного життя громади). 

 

   Відбір елементів НКС.

   Логічно почати роботу виявлення елементів НКС з невеликої історичної розвідки та підбору архівних матеріалів. Рекомендуємо звернутися за довідкою до музеїв місцевого рівня, опрацювати архів районної газети та місцеві архіви. 

    Важливим напрямком роботи є також опитування місцевих мешканців. Збираючи усні свідчення, не забувайте фіксувати, від кого і коли ви їх отримали. 

    Інформацію слід записувати на окремому аркуші з одного боку і паспортизувати. У паспорті має бути вказано:

а) від кого записано цей твір - П.І.Б.;

б) національність виконавця;

в) рік народження чи просто вік;

г) місце народження;

д) освіта;

е) професія;

ж) місце запису (назва села, району, області) - бажано точну адресу носія елементу (виконавця чи інформатора);

з) ким записана інформація (ініціали і прізвище збирача);

і) дата запису. 

    Для полегшення фіксації інформації про елемент НКС необхідно скласти питальник. 

 

    Результат роботи.

   Кінцевим результатом Вашої діяльності має стати формування Переліку елементів НКС на місцевому (обласному) рівнях з перспективою включення окремих позицій до Національного переліку.

 

Використана література: Босик З.О., Снігирьова Л.М., Телеуця В.В. "Нематеріальна культурна спадщина України". - К. : Укр. центр культ. дослід., 2017. -  48 с. 

Читати 123 разів Останнє редагування Понеділок, 12 березня 2018 13:03

Запорізький Обласний методичний центр культури і мистецтваНаші кнопки для розміщення на Ваших ресурсах.

Для обміну кнопками звертайтесь через "Зворотній зв'язок" нижче.

Запорізький Колорит

Поштова адреса:

69095, Україна, Запоріжжя, пр. Соборний, 152 (див. на мапі )

 

Час роботи:

Пн. - Чт. з 8:00 до 17:00, Пт. з 8:00 до 15:45

Перерва з 12:00 до 12:45