search

Документи (10)

Шановні колеги! Наказом Міністерства культури України від 11.12.2017 № 1319 затверджений Порядок ведення Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України, а також опублікований ЗРАЗОК Облікової картки елемента НКС України. 

Радимо ознайомитись з документом за лінком: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0020-1 

Також на офіційному сайті Міністерства культури України опублікований Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України:

http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/officialcategory?cat_id=245154164

 Загальні підходи. 

   Нематеріальна культурна спадщина (далі - НКС) має тісний взаємозв'язок з етнічною культурою, що вбирає в себе самобутні, неповторні традиції для кожного народу, які населяють певну територію. Так, культура українців переплітається з культурою інших народностей, наприклад, греків, кримських татар, поляків, угорців, румун, німців, євреїв тощо, специфіка якої проявляється в рамках певної території (області, району, села). Обряди, фольклор, хореографічне мистецтво, ремесла й промисли виявляються обрабленими локальною специфікою, що надає їм особливу привабливість. Етнічна й етномісцева специфіка піддалася нівелюванню при переході від традиційної культури до сучасної індустріальної, затвердився уніфікований спосіб життя й пов'язані з ним традиції. 

    Перед початком роботи з виявлення елементів НКС на місцевому рівні необхідно ознайомитись з Конвенцією про охорону НКС (2003). Цей документ містить основні визначення, положення та засадничі принципи діяльності в царині збереження та популяризації НКС, якими варто послуговуватися і при організації роботи на місцевому рівні.

   Будь-яка культурна практика може вважатися елементом НКС, якщо вона:

а) належить до НКС (див. визначення в Конвенції);

б) є на даний момент "живою" (не допускається використання практик, які побутували в давнину, проте сьогодні не відтворюються);

в) передається з покоління в покоління в родині та/або засобами неформальної освіти (гуртки, клуби за інтересами, аматорські колективи тощо);

г) є важливою частиною життя спільноти та визначається її членами як така.  

  Згідно з Конвенцією ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини (2003) термін "нематеріальна культурна спадщина" означає ті звичаї, форми показу та вираження, знання та навички, а також пов'язані з ними інструменти, предмети, артефакти й культурні простори, які визнані спільнотами, групами й у деяких випадках окремими особами як частина їхньої культурної спадщини. 

   Ця НКС, що передається від покоління до покоління, постійно відтворюється спільнотами та групами під впливом їхнього оточення, їхньої взаємодії з природою та їхньої історії формує у них почуття самобутності й наступності, сприяючи таким чином повазі до культурного різноманіття й творчості людини. 

  Для цілей Конвенції до уваги береться лише та НКС, яка є сумісною з існуючими міжнародними договорами з прав людини, з вимогами взаємної поваги між спільнотами, групами та окремими особами, а також сталого розвитку. 

     Нематеріальна культурна спадщина згідно з Конвенцією проявляється у таких галузях (ст.2 п.2):

а) усних традиціях та формах вираження, зокрема в мові як носії НКС (в т.ч. сучасні жанри фольклору);

b) виконавському мистецтві (пісні, пов'язані народними театралізованими виставами, побутовими танцями, ритуальними дійствами; гра на тому чи іншому музичному інструменті, народний театр, зокрема ляльковий);

с) звичаях, обрядах, святкуваннях (під звичаєм розуміють стереотип побутової поведінки, а під обрядом стереотип сакралізованої поведінки, наприклад: колядування, щедрування, дівочі ворожіння, Водохреща, Івана Купала, обжинки, вечорниці, весілля, народини, пострижини, проводи в армію, поминальна обрядовість);

d) знаннях та практиці, що стосуються природи та всесвіту (народні традиції будівництва, дитячі ігри, народна педагогіка, народна система прогнозування погоди, народна медицина, полювання, рибальство, догляд за свійськими тваринами тощо);

е) традиційних ремеслах (ткацтво, вишивання, різьблення, лозоплетіння, ковальство, гончарство, декоративний розпис, виготовлення народної іграшки та хатніх прикрас, виготовлення музичних інструментів, писанкарство тощо, традиційна національна кухня)

  Термін "охорона" означає заходи, спрямовані на забезпечення життєздатності НКС, у т.ч. її ідентифікації, документування, дослідження, збереження, захисту, популяризацію, підвищення її ролі, її передачу, зокрема шляхом формальної та неформальної освіти, а також відродження різних аспектів такої спадщини (ст. 2 п. 1-3). 

   Сучасні жанри фольклору, що збереглися, поділяються на дві великі групи: поетичні й прозові жанри. До поетичних відносять билини, думи, історичні пісні, балади, ліричні пісні, обрядові пісні, частівки, коломийки. Прозові, у свою чергу, поділяються на казкову (казки, анекдоти, притчі, небилиці) і неказкову прозу. Неказкова проза представлена легендами, переказами, народними оповіданнями і бувальщинами. 

    Малі фольклорні жанри: прислів'я, прикмети, приказки, прокльони, вітання, афоризми, побажання, каламбури, тости, загадки, прощання. Дитячий фольклор: для дітей (колискові пісні, забавлянки, пестушки, утішки, небилиці, заклички, лічилки, дражнилки, мирилки, страшилки, скоромовки). 

    Найбільш перспективний пошук елементів НКС серед таких жанрів як обрядова лірика, частівки, легенди й перекази, пов'язані з походженням місцевих географічних об'єктів і назв, розповіді, малі прозові жанри й казки. При цьому слід фіксувати на диктофон, а потім розшифровувати різні варіанти виконання фольклорних творів, тому що усна передача й варіативність виконання невід'ємні властивості фольклору. 

    Обряди класифікують за декількома ознаками: 

- календарні, що повторюються з певною періодичністю в строго встановлений термін календаря (новорічна обрядовість, обряди проводів зими, зустрічі зими, весняного й осіннього рівнодення, православні свята). 

   Календарні обряди були самою масовою ритуальною дією, що припускали досить складний розподіл ролей між учасниками, що й включали всі види народного мистецтва. Саме ця категорія обрядів перервала свою традицію в першій половині ХХ ст., а наприкінці цього сторіччя була відтворена багато в чому зусиллями національної інтелігенції. У регенерованих варіантах обрядів споконвічні елементи сполучаються з новаціями, і саме вони можуть стати елементами НКС.

обряди спадковості, або сімейна обрядовість (породільна, хрестинна, весільна, погребально-поминальна, ініціації, тобто посвята в стан дорослих). Ця категорія обрядів збереглася краще. 

виробничі обряди, що супроводжують господарські заняття, процес виготовлення речей, готування їжі, ремесла тощо. У традиційній культурі кожний трудовий процес мав ритуальне оформлення, що мав чітку регламентацію одних дій і заборона інших. У готуванні їжі (склад, характер обробки й приготування продуктів, використання при цьому знарядь праці й посуду), землеробстві (визначення строку посіву, висадження й збирання рослин, замовляння-обереги), на полюванні (заборони на певні дії перед виходом, у лісі, дії при полюванні на звіра, його обороблення й транспортування) та інші виробничі технології, при яких можливе виявлення ритуальних елементів, що підпадають під елемент НКС. 

    При характеристиці обрядів слід описувати час і місце проведення, кількість і склад учасників, їх рольові функції й костюми, обрядові дії і їх символіку з погляду виконавців, атрибутику і її семантику, виходячи із трактування учасників, кулінарні блюда й напої, особливо фіксувати елементи фольклору, музичний супровід і інструменти.  

    д) Знання і практики, що стосуються природи і всесвіту. Складова Всесвіту, пов'язана з місячним циклом. Ключова категорія обрядовість з елементами ритуалу. Календарні свята й обряди - найдавніша обрядовість, корінням своїм вона сягає первісних, язичницьких вірувань. Свята й обряди календарного циклу регламентували всі сфери життя українського селянина - виробничу, суспільну, сімейну, а головна їх мета - відвернути стихійне лихо, вплинути на врожайність. До складу річного аграрного кола входили зимові, весняні, літні та осінні свята, обряди і звичаї, наприклад, Івана Купала, Юрія, Борозни. Народні прикмети.  

    е) Традиційні ремесла. 

    Це елементи, що пов'язані з народними промислами й ремеслами. Мова йде про технологію виготовлення виробів, тобто строго певної послідовності дій і їх характер. Оригінальність технології багато в чому обумовлена визначальними господарськими заняттями для даної території. Наприклад, на Україні були широко поширені горизонтальні і вертикальні ткацькі верстати. Основною частиною вертикального (більш давнього) верстата була рама, що складається з двох стовпів, з'єднаних вгорі і внизу двома поперечинами. Вертикальні верстати були двох типів: на одних ткали килими (на Придніпров'ї і Лівобережжі їх називали "кросна", в Західній Україні - "розбої"), на других - рогожу. Найбільш простим видом горизонтальних верстатів на Україні були кросна або верстат. Цей тип ткацького верстата був поширений в Чернігівській і Київській губерніях і волинському Поліссі. У деяких районах України (Полісся) були поширені верстати - зграєю, які трохи відрізняються від кросен. 

  Найконсервативнішим із елементів народної культури є їжа, тому технологія приготування традиційних блюд, може виявити чимало елементів НКС. До своєрідних індикаторів народної культури відносяться іграшки. Вони мають як національні, так і регіональні особливості. При описі технології виробництва слід докладно фіксувати послідовність операцій і їх зміст із обліком усьго виробничого циклу (заготовка сировини, способи обробки, використані інструменти, додаткові матеріали, техніки декоративної обробки, утилітарні й сакральні функції предмета). 

 

     Поради щодо формування місцевого переліку:

1. Додавайте до переліку лише місцеві елементи, носіями яких були щонайменше три покоління місцевих мешканців. 

2. Використовуйте різноманітні підходи до збору й опису елементів (елементом може вважатися практично будь-який обряд або господарський звичай, якщо він є важливою частиною життя спільноти: випікання хліба, приготування напоїв, місцеві традиції будівництва, поховальна чи весільна обрядовість тощо). 

3. Не ставте собі за мету знайти виключно унікальні культурні практики, які потребують лише у вашому селі чи районі. Описуючи елемент, намагайтеся все ж продемонструвати його локальну специфіку. 

4. Складаючи перелік, слідкуйте, аби назва елементу відображала його суть та вказувала на територію поширення (село, місто, район). 

5. Розглядайте елемент у загальному контексті, як важливу частину життя громади (однак, уникайте занадто широких формулювань, зосереджуйтеся на конкретному прояві культурного життя громади). 

 

   Відбір елементів НКС.

   Логічно почати роботу виявлення елементів НКС з невеликої історичної розвідки та підбору архівних матеріалів. Рекомендуємо звернутися за довідкою до музеїв місцевого рівня, опрацювати архів районної газети та місцеві архіви. 

    Важливим напрямком роботи є також опитування місцевих мешканців. Збираючи усні свідчення, не забувайте фіксувати, від кого і коли ви їх отримали. 

    Інформацію слід записувати на окремому аркуші з одного боку і паспортизувати. У паспорті має бути вказано:

а) від кого записано цей твір - П.І.Б.;

б) національність виконавця;

в) рік народження чи просто вік;

г) місце народження;

д) освіта;

е) професія;

ж) місце запису (назва села, району, області) - бажано точну адресу носія елементу (виконавця чи інформатора);

з) ким записана інформація (ініціали і прізвище збирача);

і) дата запису. 

    Для полегшення фіксації інформації про елемент НКС необхідно скласти питальник. 

 

    Результат роботи.

   Кінцевим результатом Вашої діяльності має стати формування Переліку елементів НКС на місцевому (обласному) рівнях з перспективою включення окремих позицій до Національного переліку.

 

Використана література: Босик З.О., Снігирьова Л.М., Телеуця В.В. "Нематеріальна культурна спадщина України". - К. : Укр. центр культ. дослід., 2017. -  48 с. 

1. Лист-звернення від громади до голови сільради/міськради/облради про рекомендацію елемента НКС до Переліку місцевого, обласного з пакетом документів на елемент НКС, що включає*:

   1.1 Облікова картка на елемент НКС.  

   1.2 Лист-згоду** громадськості про передачу елемента для внесення його до Переліку місцевого/обласного/регіонального НКС з подальшим просуванням до Національного реєстру та міжнародних списків. 

   1.3 Лист-згоду** носіїв про передачу авторських прав на використання фото- та відео матеріалів елемента НКС.

   1.4 Протокол засідання*** громадськості або ініціативної групи, що виступає від імені громади про рекомендацію елемента НКС до Переліку місцевого, обласного з подальшим просуванням до Національного реєстру та Міжнародних списків. 

2. Лист-клопотання від сільради/міськради (міськрада подає до облдержаміністрації) до райради з протоколом засідання сільради/міськради про рекомендацію елемента НКС до Переліку місцевого, обласного з пакетом документів на елемент НКС з подальшим просуванням до Національного реєстру та Міжнародних списків. 

3. Лист-клопотання від райради до департаменту (управління) чи відділу культури облдержадміністрації з протоколом засідання райради про рекомендацію елемента НКС до Переліку місцевого, обласного з пакетом документів на елемент НКС з подальшим просуванням до Національного реєстру України та Міжнародних списків. 

4. Лист-клопотання від департаменту (управління) чи відділу культури облдержадміністрації до Комісії з відбору елементів до Переліку місцевого/обласного/регіонального ***** з пакетом документів на елемент НКС з подальшим просуванням до Національного реєстру та Міжнародних списків. 

5. Протокол засідання Комісії з відбору елемента до Переліку місцевого/обласного/регіонального з пакетом документів на елемент НКС.

6. Лист-клопотання від Комісії до Українського центру культурних досліджень з пакетом документів на елемент НКС. 

7. Наказ про внесення елемента НКС до Переліку місцевого/обласного/регіонального. 

8. Експертний висновок фахівця (науковця) відповідної галузі, зазначеної у ст. 2, п.2 Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини. 

 

 

 

* Пакет документів на кожному етапі доповнюється Листом-клопотанням та витягом з протоколу засідання від відповідного підрозділу чи установи. 

** Лист-згода складається у чотиьрьох примірниках з оригінальними підписами та завірені мокрою печаткою у місцевому органі виконавчої влади. 

*** Протокол засідання складається у чотирьох примірниках з оригінальними підписами та мокрою печаткою у місцевому органі виконавчої влади. 

**** Лист-клопотання від сільради/міськради, де зареєстрована ваша громадська організація (група). 

***** Комісія з відбору елементів до місцевого Переліку створюється розпорядчим документом органу виконавчої влади або місцевого самоврядування. До складу комісії можуть входити фахівці в сфері культури, науковці, носії НКС, краєзнавці, історики, представники громадських організацій та інші.

Примітка: Алгоритм підготовки документів має рекомендаційний характер.   

 

Облікову картку на елемент НКС можна скачати на офіційному сайті Міністерства культури України. 

СЛОВНИК ТЕРМІНІВ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

 

БАЗА ДАНИХ ЕЛЕМЕНТІВ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ — сукупність відповідним чином структурованих даних, для фіксації, збереження елементів нематеріальної культурної спадщини і доступу до них за спеціальними правилами. Збереження інформації у базі даних забезпечує централізоване накопичення і колективне використання даних, керування, дотримання стандартів, безпеку і цілісність даних про елемент нематеріальної культурної спадщини, скорочує надмірність і усуває суперечливість даних.

ВИЯВЛЕННЯ ЕЛЕМЕНТА НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ – сукупність польових, пошукових, науково-дослідних заходів з метою визначення наявності та культурної цінності елемента нематеріальної культурної спадщини як важливої частини життя громади, групи чи окремих осіб.

ДЕРЖАВИ-УЧАСНИЦІ – це держави, які зобов'язані Конвенцією про охорону нематеріальної культурної спадщини і у відносинах між якими ця Конвенція є чинною (ст.2.4 Конвенція, 2003).

ДОСЛІДЖЕННЯ – науково-пошукова, науково-практична діяльність, спрямована на одержання нової інформації  про  об'єкти  культурної спадщини,   історичні   населені   місця,   традиційний   характер середовища,  який  є  типовим  для  певних  культур  або  періодів розвитку.

ЕЛЕКТРОННА БАЗА ДАНИХ ЕЛЕМЕНТІВ НКС – це сукупність уніфікованих інформаційних даних про елементи нематеріальної культурної спадщини за галузевими напрямками конвенції, 2003 (ст. 2, п. 2.) відповідно  до концептуальної структури баз даних в інформаційних системах.

ЕЛЕМЕНТ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ – це нерозкладний компонент, що історично та культурно значимий як для спільнот, груп та окремих осіб, у системі НКС, яка представлена усними традиціями та формами вираження, зокрема в мові як носії нематеріальної культурної спадщини; виконавським мистецтвом; звичаями, обрядами, святкуваннями; знаннями та практиками, що стосуються природи та Всесвіту; традиційними ремеслами.

ЖИВА ТРАДИЦІЯ – це спадковість збереження безперервно існуючих елементів нематеріальної культурної спадщини у природньому середовищі.

Традиція (від лат. traditio – передача) традиційна передача від одного покоління до іншого форм діяльності та спілкування, а також супутніх їм звичаїв, правил, уявлень, цінностей.

ЗАОХОЧЕННЯ НОСІЇВ ЕЛЕМЕНТІВ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ – це духовна відзнака та матеріальна підтримка на державному рівні дослідників, носіїв елементів НКС, зберігачів знань та практик про елементи нематеріальної культурної спадщини (засновано премію відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.2005 р. № 841 «Про заснування премії імені В.М. Гнатюка за збереження й охорону нематеріальної культурної спадщини»).

ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ – процес паспортизації, створення та ведення Переліків (місцевих, обласних, регіональних), Національного реєстру елементів нематеріальної культурної спадщини, наявних як на території України, так і територіях суміжних держав.

КОНВЕНЦІЯ ЮНЕСКО ПРО ОХОРОНУ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ  – це міжнародний документ, який регулює питання охорони нематеріальної культурної спадщини держав учасниць, що приєдналися до цієї Конвенції (дата підписання – 17.10.2003).

КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА − частина матеріальної і духовної культури, яка створена минулими поколіннями, витримала випробування часом і що передається наступним поколінням як щось цінне і шанобливе.

КУЛЬТУРНА ТРАДИЦІЯ  – специфічне ядро культури, у якому опредмечена діяльність минулих поколінь, що зберігає стабільні форми життєдіяльності людей. Через це К. т. залишається універсальним механізмом, який завдяки селекції життєвого досвіду, його акумуляції і просторово-часової трансмісії дає змогу досягти необхідної для існування соціальних організмів стабільності. Терміни «культура» і «традиція» у певному теоретичному контексті є майже синонімами. Культура визначає сам феномен, а традиція – механізм його функціонування. Традиція – це мережа (система) зв′язків сучасності з минулим. За допомогою цієї мережі здійснюються відбір, стереотипізація досвіду і передача стереотипів, які потім знову відтворюються. Це інтегральне явище, що включає в себе звичаї, ритуали і ряд інших стереотипізованих форм людської діяльності. Традиція є такою інформаційною характеристикою культури, яка відображає всі без винятку сфери суспільного життя тією мірою, якою вони несуть у собі прийнятий групою, тобто соціально стереотипізований досвід. Тобто традиція – це відображений у соціально організованих стереотипах груповий досвід, який через просторово-часову передачу акумулюється і відтворюється в різних людських колективах. За допомогою культури утворюються і консолідуються окремі людські спільності, і в цьому процесі К. т. виконує функцію відтворення соціокультурних ареалій.  

КУЛЬТУРНІ ЦІННОСТІ – об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України.

КУЛЬТУРНІ ПРАКТИКИ – це Реєстр національного досвіду (12 кращих практик). Він містить програми, проекти і заходи, що якнайкраще відображають принципи і цілі Конвенції.

НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ – сукупність творчої діяльності  народу, яка виявляється у різних видах мистецтва: в усній словесній поезії, музичних вокально-інструментальних творах, танцях, хороводах, сценічній драмі, в народній архітектурі та найрізноманітніших різновидах малярської, декоративно-ужиткової творчості – вишивання, різьблення, художнє ткання, писанкарство, кераміка, витинання тощо.

НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ, НАРОДНА ПОЕЗІЯ, НАРОДНА СЛОВЕСНІСТЬ ЧИ ФОЛЬКЛОР (англ. — мудрість народу)— колективна уснопоетична творчість, що у досконалій мистецькій формі відображає життя, працю, боротьбу за кращу долю, історію, побут, думки, прагнення й погляди трудового народу, а також побутує в його середовищі.

НАЦІОНАЛЬНИЙ РЕЄСТР НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ – реєстр державного обліку елементів нематеріальної культурної спадщини України з метою їх охорони у відповідності до статті 12 Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини (2003).

НЕМАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА – звичаї, форми показу та вираження, знання та навички, а також пов'язані з ними інструменти, предмети, артефакти й культурні простори, які визнані спільнотами, групами й у деяких випадках окремим особами як частина їхньої культурної спадщини. Ця нематеріальна культурна спадщина, що передається від покоління до покоління, постійно відтворюється спільнотами та групами  під впливом їхнього оточення, їхньої взаємодії з природою та їхньої історії і формує у них почуття самобутності й наступності, сприяючи таким чином повазі до культурного різноманіття й творчості людини. Для цілей цієї Конвенції до уваги береться лише та нематеріальна культурна спадщина, яка є сумісною з існуючими міжнародними договорами з прав людини, з вимогами взаємної поваги між спільнотами, групами та окремими особами, а також сталого розвитку (ст.2.1 Конвенція, 2003).

НЕМАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА – звичаї, форми показу та вираження, знання, навички, що передаються від покоління до покоління, постійно відтворюються спільнотами та групами під впливом їхнього досвіду, оточення, взаємодії з природою, історії та формують у них почуття самобутності та наступності, сприяючи таким чином повазі до культурного розмаїття і творчості людини (Закон України «Про культуру» від 14.12.2010 № 2778).

НЕФОРМАЛЬНА ОСВІТА – це здобуття знань, умінь і навичок для задоволення освітніх особистісних потреб, нерегламентоване місцем здобуття, терміном та формою навчання, заходами державної атестації.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ТА ЗАКОНОДАВЧІ АКТИ УКРАЇНИ – це регулятивно-нормативні документи щодо нематеріальної культурної спадщини України.

НОСІЙ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ – окрема особа або група (и) осіб, спільноти, які  є  носіями, творцями, зберігачами та популяризаторами автентичних форм елементів нематеріальної культурної спадщини.

ОБЛІКОВА КАРТКА ЕЛЕМЕНТІВ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ – це документ, що містить загальну інформацію та наукове обґрунтування необхідні для ідентифікації елемента нематеріальної культурної спадщини з метою фіксації їх у Національному реєстрі та Репрезентативному списку світової нематеріальної культурної спадщини або Списку нематеріальної культурної спадщини, що потребує термінової охорони. (Форма Облікової картки затверджена Міністерством культури України №1521 від 14.12.2012 р. (у редакції наказу Міністерства  культури України  від 07.11.2014 № 951)).

ПОПУЛЯРИЗАЦІЯ, ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА ОХОРОНА НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ – це нормативно-правові документи, програми, заходи.

РАТИФІКАЦІЯ – затвердження верховним органом державної влади міжнародного договору, підписаного уповноваженими на це особами.

РЕЄСТР ЦІННОСТЕЙ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ – це довгострокова державна програма з охорони нематеріальної культурної спадщини.

РЕЄСТР – це інформаційна система, яка включає в себе базу даних елементів НКС (моніторинг матеріалів інвентаризації, документування, опрацювання допоміжних матеріалів, відображення у Базі даних тощо) як у паперовому, так і у електронному вигляді.

РЕСПОНДЕНТ – особа, від якої збирач записує фольклорні твори. У науковій літературі також використовують інші терміни: інформант, інформатор. Останні два слова у народному середовищі, особливо на західноукраїнських теренах, можуть сприйматися негативно, тому їх намагаються, як і загалом специфічно наукової термінології, у розмовах із респондентами потрібно уникати.

СПИСОК – це перелік елементів нематеріальної культурної спадщини визнаний на Міжнародному рівні.

Списки Міжнародного значення:

1. Репрезентативний список  нематеріальної культурної спадщини людства (ст.16 Конвенція, 2003).

2. Список нематеріальної культурної спадщини, що потребує термінової охорони (ст.17 Конвенція, 2003).

ТРАДИЦІЙНА КУЛЬТУРА – це культура, в якій регуляція здійснюється на підставі звичаїв, традиції, установлень.

ТРАДИ́ЦІЯ — досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки і т. ін., що склалися історично і передаються з покоління в покоління; звичайна, прийнята норма, манера поведінки, усталені погляди, переконання когось; узвичаєння, узвичаєність, неписаний закон.

ФОЛЬКЛОР  (або  традиційна  й  народна  культура)  - є сукупність  заснованих   на   традиціях  культурного  співтовариства творінь, виражених  групою  або  індивідуумами  й  визнаних у якості відбиття  сподівань співтовариства, його культурної й соціальної самобутності; фольклорні  зразки  й  цінності  передаються усно, шляхом імітації  або  іншими  способами.  Його  форми  включають, зокрема,  мову,  літературу,  музику,  танці,  ігри,  міфологію, обряди, звичаї, ремесла, архітектуру та інші види художньої творчості.

ФОЛЬКЛОРИСТИЧНЕ ПОЛЬОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ – це наукове дослідження, яке проводять безпосередньо серед народу з метою збирання відомостей про побутування фольклорної традиції: фольклорний репертуар, носіїв фольклору, обрядовий, побутовий, суспільно-історичний та загальнокультурний контексти функціонування фольклору. Матеріали польового фольклористичного дослідження є одним із найважливіших джерел вивчення фольклорної традиції народу. Найпоширенішою формою фольклористичного польового дослідження є фольклористична експедиція – виїзд групи фахівців у конкретну місцевість та її обстеження у визначений термін. Інша форма фольклористичного польового дослідження – стаціонарне польове дослідження – передбачає тривале перебування дослідника серед місцевого населення, дає змогу детально пізнати його щоденне життя і побут, а також спостерігати за традиційною культурою в її природному функціонуванні.

ФОРМАЛЬНА ОСВІТА –  це освіта, спрямована на одержання або зміну освітнього рівня та кваліфікації в навчальних закладах та установах освіти згідно з визначеними освітньо-професійними програмами і терміном навчання, заходами державної атестації, що підтверджується отриманням відповідних документів про освіту.

 

Джерела: http://uccs.org.ua/node/109

 

Положення про премію за збереження та охорону нематеріальної культурної спадщини (затверджено наказом Міністерства культури України від 22.05.2017 № 438, зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 735/30603 13.06.2017). 

 

         Для того щоб створити Базу даних Переліків місцевого рівня елементів нематеріальної культурної спадщини, необхідно правильно оформити Облікову картку на елемент НКС, детально провести інвентаризацію обраного елемента.

 

Організація роботи з інвентаризації

1 крок – створення місцевих комісій (комітетів) з виявлення та ідентифікації елементів НКС;

2 крок – моніторинг елементів місцевого рівня;

3 крок – ідентифікація, відбір, документування;

4 крок – заповнення Облікової картки елемента (форма затверджена наказом МКУ);

5 крок – створення місцевих Переліків та внесення елементів до електронних Баз даних елементів НКС на місцевому рівні;

6 крок – подання матеріалів інвентаризації елементів НКС місцевого/регіонального рівнів до Українського центру культурних досліджень на попередню оцінку з метою подальшого формування Єдиної бази даних України елементів НКС;

7 крок – просування елемента до Національного списку України.

8 крок – просування елемента до Міжнародних списків.

    На кожний елемент заповнюється відповідна Облікова картка, яка містить повну наукову й фактологічну інформацію про елемент, оцінку його історичного, наукового, художнього, культурного значення, а також відомості про події і людей, пов'язаних з даною цінністю, бібліографічні та архівні описи. 

    

КРИТЕРІЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ

КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ

Критеріями інвентаризації нематеріальної культурної спадщини є:

особливість: інвентар включає всі відмінні та типові елементи нематеріальної культурної спадщини України, що характеризують її культурну традицію і відмінність від інших;

прив’язка до місця, локалізація: елементи НКС завжди пов’язані з місцем свого походження  історично і ментально;

значущість для суспільства, якій належить: вона сприяє єднанню людей в рамках спільноти, підтримує спільноти цілком і кожного в ній;

тісна пов’язаність із навколишнім природним і культурним оточенням;

нематеріальна культурна спадщина, яка підтримує традиційний спосіб життя, практики і сприяє культурному діалогу в рамках співтовариства і поза ним;

нематеріальна культурна спадщина, яка не містить насильства і не суперечить міжнародним актам про права людини і природи;

• має стійкі механізми трансляції, комунікації, чітке бажання носіїв зберегти дані елементи нематеріальної культурної спадщини;

• сприяє сталому розвитку регіону.

   

ОБЛІКОВА КАРТКА
«Козацькі пісні Дніпропетровщини»
(назва елемента нематеріальної культурної спадщини)

1. Назва елемента нематеріальної культурної спадщини

Офіційна/визнана назва елемента, яка буде міститись у опублікованих матеріалах. (Не більше 10 слів).

Козацькі пісні Дніпропетровщини.

2. Інша назва елемента (якщо це можливо та необхідно)

Це може бути назва, яку використовує громада(и), група(и), окрема(і) особа(и), пов’язані з побутуванням елемента, або назва, під якою елемент уже відомий.

Козацькі пісні.

3. Регіон (область) України

Дніпропетровська область.

4. Загальна характеристика елемента

4.1. Визначення громад(и), груп(и) або, окремих осіб (носіїв), що мають пряме відношення до елементу, та місце їхнього перебування

Оскільки нематеріальна спадщина може бути визначена тільки у зв’язку з певною громадою, групами чи особами, які вважають її частиною своєї культурної спадщини, важливо чітко визначити громади, групи або осіб, що мають безпосереднє відношення до побутування елемента. Інформація, подана в цьому пункті, повинна уможливити з’ясування, які саме групи найтісніше пов’язані з елементом та можуть бути його носіями.

Носії елементу «Козацькі пісні Дніпропетровщини» не становлять якоїсь  однієї  громади. В одних місцях вони об’єднані у фольклорні аматорські колективи, як, наприклад, у м. Жовті Води (ансамбль «Знахідка»), у м. Підгородне Дніпропетровського р-ну (ансамбль «Криниця»), у с.Богуслав Павлоградського р-ну (ансамбль «Богуславочка»). В інших місцях носіями елементу «Козацькі пісні» є окремі особи, які не беруть участі у художніх колективах (наприклад, Анна Михайлівна Должанська, 1918 р.н. з смт.Межова Межівського р-ну; Катерина Григорівна Скиба, 1929 р.н. з с.Красний Під Широківського р-ну), або неформальні гурти, які збираються при нагоді  (вихідний, свято, просто поспівати коло хати) (наприклад, такий гурт у с.Капулівка Нікопольського р-ну у складі: Федоренко Надія Семенівна, 1927 р.н, Іванчура Марія Кіндратівна, 1934 р.н., Біляєва Ольга Григорівна, 1930 р.н.)..

4.2. Географічне розташування та зона побутування елемента

Цей пункт має визначати територію поширення елемента, по можливості вказавши географічне розташування місця, де він зосереджений. Якщо схожі елементи існують у сусідніх місцевостях, слід це також вказати.

Елемент «Козацькі пісні Дніпропетровщини» був поширений по території всієї Дніпропетровської області, про що свідчать фольклорні експедиції, проведені на початку 2000-х років фахівцями НДЛ українського фольклору, народного говору та літератури Нижньої Наддніпрянщини Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара та членами Всеукраїнської асоціації молодих дослідників фольклору. На той момент значні здобутки у збереженні народної пісні, у тім числі козацької пісні, були у Васильківському р-ні (с. Дебальцеве), Криворізькому р-ні (с.Інгулець), Магдалинівському р-ні (села Гупалівка, Личкове та Могилів); Новомосковському р-ні (села Голубівка, Піщанка, Івано-Михайлівка); Павлоградському р-ні (села Кочережки, Богуслав, Межиріч, В’язівок); Покровському р-ні (села Олексіївка, Катеринівка, Велика Михайлівка, Гаврилівка, Романки), Солонянському р-ну (село Калинівка, хутір Гроза, селище Солоне), Томаківському р-ні (с.Добра Надія), Царичанському р-ні (села Турове, Могилів, Цибульківка); Широківському р-ні (с.Новокурське), Юр’ївському р-ні (чоловічій ансамбль села Новов’язівок). Проте поважний вік носіїв елементу та майже відсутність процесу міжпоколінної передачі роблять його дуже вразливим та не гарантують його збереження у виявлених місцях побутування.Експедиції, що були проведені у 2014 році, виявили такі точки збереження цього елементу – с.Капулівка Нікопольського р-ну, с.Богуслав Павлоградського р-ну, с.Красний Під та с.Новокурське Широківського р-ну, смт.Межова Межівського р-ну, м.Жовті Води, м.Підгородне, с.Сурсько-Михайлівка Солонянського р-ну.
Враховуючи, що покозачення України розпочалося саме з Нижньої Наддніпрянщини (останні 5 Запорізьких Січей, з 1581 по 1775 роки, знаходилися на території нинішньої Дніпропетровської обл..), козацькі пісні, що побутували на цій території, були також занесені і в інші місцевості України, натомість там вони набули інших рис та характеру. Крім того, з’ясування стану їхнього побутування зараз, вимагає проведення відповідних досліджень.

4.3. Галузь спадщини, яка представлена елементом

Визначається одна або більше галузей, що визначені у ст.2.2. Конвенції, в яких проявляється цей елемент. Може бути вказано іншу галузь нематеріальної культурної спадщини, де може проявлятись елемент.

  1. ст.2.2. Конвенції:
  2. a) усних традиціях та формах вираження, зокрема в мові як носії нематеріальної b) культурної спадщини;
  3. c) виконавському мистецтві;
  4. d) звичаях, обрядах, святкуваннях;
  5. e) знаннях та практиці, що стосуються природи та всесвіту;
  6. a) традиційних ремеслах.
  7. a) усних традиціях та формах вираження, зокрема в мові як носії нематеріальної культурної спадщини;
  8. b) виконавське мистецтво.

5. Короткий опис елемента спадщини

Короткий опис елемента спадщини, що дасть уявлення про нього.
Не більше 500 слів.

Козацтво як окремий стан до тепер не зберігся, тому приналежність тієї чи іншої пісні до козацької визначається за такими ознаками, як текст та музична мова.
В першу чергу, можна вважати «козацькими піснями» ті пісні, в яких змальовуються козацькі походи (наприклад, «Ой, гук, мати, гук» з с.Капулівка Нікопольського р-ну), пісні про козацьких ватажків (наприклад. пісня про козацького полковника Данила Нечая «Ой з-за гори та ще й з-за лиману» з м.Жовті Води), козацька лірика (наприклад, «Із-за гір, з-за гір» з м. Підгородне), козацький романс (наприклад, «Ішов козак з Дону» з с.Велика Михайлівка Покровського р-ну). В цих піснях текст іде або від невизначеного розповідача, або від самого козака.Певною мірою «козацькими піснями» можна вважати пісні, в яких змальовуються стосунки між козаком та дівчиною. Хоч у цих піснях текст зазвичай іде від дівчини, натомість їхня музична мова тотожна пісням першої групи (хіба що за виключенням козацького романсу) (наприклад,  «Садом-садом, пшениченька ланом» з смт.Межова Межівського р-ну).Проте не всі пісні, в яких співається про козаків, є козацькими піснями. До козацької тематики зверталися автори пісень, що були створені в роки боротьби за незалежність України 1917-1921 років, наприклад, пісні «Їхав козак на війноньку» або «Стоїть козак на чорній кручі». Ці пісні виконуються по селах, але виконавці старшого віку зневажливо відносяться до цих пісень, називаючи їх «триндичками» (наприклад, у с.Кочережки Павлоградського р-ну).Музичній мові козацьких  пісень властива розлогість мелодії, протяжність кожної музичної фрази (народні виконавці з с.Капулівка Нікопольського р-ну називають такого типу пісню «затяжнá»), помітне тривання в часі кожного музичного фрагменту, навіть окремих звуків; текст пісні часто «губиться» у мелодичних розспівах окремих складів; зустрічається, як художній прийом, недоспівування окремих слів з одночасним початком іншої музичної фрази. Під час виконання пісень виконавцям властивий самозаглиблений, зосереджений  стан, наближений до молитви-медитації. Козацькі пісні виконуються без супроводу музичних інструментів, зазвичай гуртом (за виключенням пісень, що належать до репертуару кобзарів-бандуристів, які виконуються соло, найчастіше під супровід бандури; ще 15-20 років тому могла йти мова про залишки кобзарської побутової традиції у Нікопольському р-ні, але на сьогодні за відсутності спадкоємності явище майже вичерпано).
Для будови гуртової козацької пісні властивий сольний заспів та сольний верхній голос. Ці функції народні виконавці, відповідно, називають дієсловами «заводити» та «виводити» («тягти»). Під впливом діяльності народних хорів верхній голос може виконувати група осіб (як, наприклад, у фольклорному ансамблі «Знахідка» з м. Жовті Води). Це призводить до спрощення мелодії верхнього голосу, втрати виконавської індивідуальності.Гуртова частина пісні зазвичай має триголосу будову (сольний верхній голос та гуртові середній і нижній голос). В с. Богуслав Павлоградського р-ну в деяких піснях жінки додають четвертий, найнижчий голос, який, фактично, є імітацією чоловічої партії («басити»).Козацькі пісні виконуються зазвичай голосним насиченим звуком з формуванням його у грудній клітині, причому манера виконання є спільною як для чоловіків, так і для жінок. Козацькі пісні в наш час  частіше виконують самі жінки, рідше трапляються змішані гурти. Гуртовий чоловічий спів є реліктовим явищем, хоча за згадками жінок, чия юність припала на першу половину ХХ ст., гуртовий чоловічий спів раніше був надзвичайно поширеним явищем. Востаннє зразки чоловічого гуртового співу були зафіксовані у 2000 році у с. Гаврилівка Покровського р-ну керівником фольклорного ансамблю «Буття» (м. Київ) Бутом Олегом Васильовичем та на початку 2000-х років фольклористами Дніпропетровського національного університету ім. О.Гончара у с.Новов’язівок Юр’ївського р-ну та с. Піщанка Новомосковського району.

6. Матеріальні предмети, пов’язані із елементом

Зазначаються предмети (наприклад, інструменти, одяг, ритуальні предмети, певне місце тощо), які пов’язані із побутуванням елементу та без яких неможливе практикування елементу.
Не більше 200 слів.

Зараз не існує матеріальних предметів, пов’язаних із практикуванням елементу. В історичній перспективі при виконанні сольних козацьких пісень могла використовуватися бандура.

7. Стисле визначення ступеня життєздатності елемента,
потреби в заходах з метою його охорони

7.1. Подається опис ступеня життєздатності елемента на даний момент, що включає:

  • вік носіїв елементу та вік інших членів громади, яким даний елемент є цікавим (слухачам, глядачам, учасникам обрядів, споживачам традиційних знань,  користувачам виробів народних промислів, тощо);
  • широту охоплення елементом членів громади (приблизна кількість носіїв) та широту розповсюдження в плані географічного ареалу;
  • способи передачі елементу в громаді від покоління до покоління і опис цього процесу;

7.2. Загрози нинішньому побутуванню елементу (якщо такі є), або ризики для його побутування, що можуть виникнути у майбутньому (якщо такі є). Дати оцінку, чи потребує зазначений елемент охорони на даний момент.

7.3. Подається приблизний опис заходів, завдяки яким можна уникнути існуючих загроз або майбутніх ризиків
Кількість слів – за потребою..

7.1. А) Виконавцями козацьких пісень в переважній більшості є люди похилого віку. В с. Богуслав Павлоградського р-ну - фольклорний ансамбль «Богуславочка» - 7 осіб, з яких 6 є 1932-1939 років народження; в м.Підгородне – фольклорний ансамбль «Криниця» - 9 осіб, з яких 7 є 1934-1942 років народження; в м. Жовті Води – фольклорний ансамбль «Знахідка» - 12 осіб, з яких 11 є 1933-1943 років народження і т.д. Така ситуація є характерною для всієї Дніпропетровщини. Нажаль, під впливом ЗМІ, а також стереотипів, сформованих діяльністю радянських «народних хорів», про те, що народна пісня – це весела пісня, протяжна козацька пісня є незатребуваною, насамперед у організаторів всіляких концертів, свят, фестивалів, які вважають, що фольклорний колектив – це обов’язково веселий колектив, який співає жартівливі пісні під супровід баяна. В результаті слухач просто не знає про існування іншого фольклору, яким є козацька пісня. Яскравою є ситуація з ансамблем «Криниця», багатющий репертуар якого не підійшов для популярної зараз телепередачі «Фольк-мюзік». В результаті колектив виконував на цій передачі сучасну жартівливу авторську пісню.Як показали проведені фольклорні експедиції, навіть на більшість учасників клубних фольклорних колективів с.Капулівка Нікопольського р-ну (гурт «Калинонька»), с.Зайцеве Синельниківського р-ну (колектив «Срібні джерела») виконання протяжних пісень найстарішими мешканцями цих же сіл справляло враження «культурного потрясіння».

Б) У пропорційному відношенні до членів громади, носіїв елементу «Козацькі пісні Дніпропетровщини» гранично мало. З’ясування справжнього числа носіїв старовинної козацької багатоголосої манери співу передбачає дослідження усієї території області методом посадибного опитування, хоча наочне зменшення кількості носіїв елементу «Козацькі пісні Дніпропетровщини», порівняно з минулими роками, очевидне. Географічний ареал поширення елементу «Козацькі пісні Дніпропетровщини» охоплює майже всю Дніпропетровську область, за виключенням сіл, в яких компактно проживають представники інших національностей (росіяни, білоруси тощо).

В) Елемент «Козацькі пісні Дніпропетровщини» передається усним шляхом. Раніше цей процес передачі був більшою мірою «вертикальним»: діти вчили козацькі пісні від своїх батьків або бабусь-дідусів. Зараз цей процес передачі фактично повністю зруйнований. В межах діючих фольклорних ансамблів «Богуславочка» (с. Богуслав Павлоградського р-ну), «Знахідка» (м.Жовті Води), «Криниця» (м. Підгородне Дніпропетровського р-ну) відбувається горизонтальний процес передачі – коли молодші учасники цих колективів вчать пісні від старших учасників. Але цей процес передачі не забезпечує збереження елементу «Козацькі пісні Дніпропетровщини», тому що, з одного боку, кількість молодших учасників у цих фольклорних ансамблях є вкрай малою, а з другого боку, ці «молодші» учасники насправді теж вже досягли пенсійного віку.

7.2.  Елемент «Козацькі пісні Дніпропетровщини» знаходиться у критичному стані, існує пряма загроза його зникнення протягом найближчих 2-5 років, оскільки вік виконавців козацьких пісень починається від 70-80 років. При цьому міжпоколінний процес передачі козацьких пісень фактично відсутній. Самі виконавці козацьких пісень гостро відчувають минущість свого мистецтва, яке, на думку всіх виконавців, вичерпується їхнім людським віком.Крім фізичного чинника, загрозу елементу становить незатребуваність справжньої, протяжної козацької пісні в побуті та під час сценічних виступів. Нажаль триває практика  презентації  фольклорних творів як розважальних, ще й досі пісні виконуються у радянській самодіяльній сценічній традиції, з музичним супроводом під баян, а репертуар більшості аматорських колективів, які працюють при будинках культури, становлять популярні жартівливі народні і авторські пісні.
Відсутність площадки для звучання протяжної козацької пісні суттєво обмежує коло потенційних продовжувачів цього елементу.

7.3. Першочерговим заходом з охорони елементу «Козацькі пісні Дніпропетровщини» є організація процесу міжпоколінної передачі цього елементу.
Іншим важливим заходом з охорони є підняття значимості козацької пісні в суспільстві, що може бути зроблено через сучасні форми сценічних дійств, виступи, радіо-, теле-передачі, соціальну рекламу, навчальні програми у загальноосвітніх школах, середніх та вищих навчальних закладах.Ще одним важливим заходом з охорони є здійснення фольклорних експедицій та відображення їхніх результатів (розміщення записаних матеріалів) в Інтернеті.
Доцільним було би створення окремого мультимедійного сайту, присвяченого козацьким пісням Дніпропетровщини, який би містив не тільки сучасні записи пісень, але й записи з фольклорних архівів попередніх років, коли традиція виконання козацьких пісень була в кращому стані.

8. Заходи, що до охорони елемента

Визначити, які проводились та проводяться заходи з охорони нематеріальної культурної спадщини для забезпечення життєздатності елемента та рівень участі у них громади, груп(и), окремих осіб, в т.ч. носіїв елемента.

Не більше 500 слів.

Для забезпечення життєздатності елемента, що є необхідною умовою охорони нематеріальної культурної спадщини, можуть здійснювати заходи за наступними напрямами:

  • Ідентифікація й визначення елементів нематеріальної
    культурної спадщини, зокрема шляхом складання
    переліків (реєстрів) елементів.
  • Документування.
  • Дослідження.
  • Збереження.
  • Захист.
  • Популяризація.
  • Підвищення ролі спадщини в житті суспільства/регіону.
  • Забезпечення передачі спадщини від покоління до покоління,
    зокрема шляхом формальної та неформальної освіти.
  • Відродження різних аспектів спадщини.

Опишіть застосовані заходи.

На даний момент проводяться наступні заходи з охорони:

  1. Фіксація: з 03.07.2014р. проведено 8 фольклорних експрес-експедицій  за участю та експедиційним планом науковців  НДЛ українського фольклору, народного говору та літератури Нижньої Наддніпрянщини Дніпропетровського національного університету ім. О.Гончара, під час яких здійснювалися записи мешканців с. Зайцеве Синельніківського р-ну, с. Преображенка та смт. Межова Межівського р-ну, с. Красний Під, с. Рози Люксембург та с. Новокурське Широківського р-ну, м. Жовті Води, с. Капулівка Нікопольського р-ну, м. Підгородне Дніпропетровського р-ну,  селище Чаплі м. Дніпропетровськ, с. Сурсько-Михайлівка  Солонянського р-ну.
  2. Підвищення ролі спадщини в житті суспільства/регіону:
    05.05.2014 р. у Медіа-центрі «Дніпр Пост» (м. Дніпропетровськ) відбулася прес-конференція «Врятуємо козацькі пісні – врятуємо самобутність Дніпропетровщини», за участі Голови Дніпропетровської обласної ради Євгена Григоровича Удода та фольклорного ансамблю «Богуславочка» з с. Богуслав Павлоградського р-ну. На цій зустрічі було презентовано проект по збереженню елементу «Козацькі пісні Дніпропетровщини», що включає, зокрема, його просування до Списку нематеріальної культурної спадщини, що потребує термінової охорони, який ведеться ЮНЕСКО. Захід мав широкий розголос в місцевих та всеукраїнських ЗМІ.

    03.06.14 р. в приміщенні Дніпропетровської обласної ради була проведена нарада Голови Дніпропетровської облради Є.Г. Удода з представниками районів Дніпропетровської області (голови та заступники голів районних рад, керівники комісій по культурі районних рад, представники відділів культури райдержадміністрацій, керівництво обласного відділу культури), на якій було представлено проект по збереженню елементу «Козацькі пісні Дніпропетровщини», зокрема його просуванню до Списку нематеріальної культурної спадщини, що потребує термінової охорони, який ведеться ЮНЕСКО та піднято питання проведення відповідних заходів з охорони елементу «Козацькі пісні Дніпропетровщини» на місцях. Захід також мав висвітлення у місцевих ЗМІ.

    31.07.14 р. проведено зустріч Голови Дніпропетровської облради Є.Г. Удода з учасниками фольклорного ансамблю «Криниця» м. Підгородне Дніпропетровського р-ну, на якій піднімалися питання збереження козацьких пісень. Зустріч широко висвітлювалася у місцевих ЗМІ.
    22.08.14 р. у м. Києві в рамках презентації нематеріальної культурної спадщини Дніпропетровщині у Національному історико-культурному заповіднику «Києво-Печерська Лавра» відбулося представлення проекту по збереженню елементу «Козацькі пісні Дніпропетровщини», за участі заступника Голови Дніпропетровської облради Тетяни Федорівни Дацько.
    13.09.2014 р. у Центральному парку культури та відпочинку ім. Т. Шевченка м. Дніпропетровська відбувся фестиваль «Козацькі пісні Дніпропетровщини», на якому було проведено конкурс серед виконавців автентичного фольклору (старовинних козацьких пісень) – представників міст і районів області. Захід ставив за мету підтримку виконавців козацьких пісень та популяризацію цих пісень у суспільстві.
  3. Інше:
    А) На Дніпропетровщині прийнята і діє  Програма збереження та розвитку об’єктів культурної і природної спадщини, розташованих на території Дніпропетровської області, на 2014 – 2019 роки (рішення Дніпропетровської обласної ради від 31.01.2014 № 524-25/VI). Програмою передбачена низка заходів направлених на виявлення, збереження, популяризацію, передачу майбутнім поколінням об’єктів культурної та природної спадщини Дніпропетровської області. Зокрема, розробка номінацій, кодексу етики, укріплення партнерських відносин для обміну досвідом збереження об’єктів культурної спадщини, участь у програмах обміну на регіональному, міжрегіональному, міжнародному  рівнях, підготовка облікової, іншої документації для об’єктів культурної спадщини регіону для занесення до відповідних Національних списків та реєстрів, моніторинг стану збереження об’єктів, сприяння довготерміновій охороні й менеджменту об’єктів культурної спадщини, розробка та підтримка сайта об’єктів культурної та природної спадщини Дніпропетровської області, організація та проведення регіональних, всеукраїнських, міжнародних форумів, фестивалів, виставок, організація участі виступів творчих колективів тощо. На виконання завдань і заходів програми у 2014 році планувалося передбачити фінансування за рахунок коштів обласного бюджету у сумі 35 740,0 тис. грн., з них на розробку номінації по козацьким пісням 1 270 тис грн. Проте, у зв’язку з розпорядженням Кабінету Міністрів України про економію видатків бюджету фінансування заходів програми у 2014 році мінімізоване. Нині передбачене фінансування на такі заходи: проведення фольклорних експедицій, розробка й підтримка сторінки «Спадщина ЮНЕСКО» з вкладкою «Козацькі пісні Дніпропетровщини» (у стадії розробки), оцифровка записів козацьких пісень, збір інформації та підготовка номінаційного досьє, проведення організаційних заходів (фестиваль, презентації, наради, прес-конференції тощо).  

    Б) Оцифровані з бабін записи попередніх років НДЛ українського фольклору, народного говору та літератури Нижньої Наддніпрянщини Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара (644 Мб, загальним хронометражем 352 хвилини).

   В) Проведена зустріч із ректором Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара Миколою Вікторовичем Поляковим, на якій піднімалося питання відновлення діяльності НДЛ українського фольклору, народного говору та літератури Нижньої Наддніпрянщини; питання перебуває на контролі Голови Дніпропетровської облради Є.Г. Удода.

   Г) Надіслані листи-звернення з проханням передати копії аудіозаписів козацьких пісень Дніпропетровщини, які містяться в архівах Національного радіо України (була отримана позитивна відповідь; триває робота по оформленню договорів на використання відповідних записів), Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнографії НАН України (отримана відповідь про готовність співпрацювати і відсутність інформації), Київського національного університету культури і мистецтв (відповіді не отримано), Дніпропетровської обласної державної телерадіокомпанії (була отримана позитивна відповідь; триває робота по оформленню договорів на використання відповідних записів; підписано договір на надання послуг з оцифровки записів, робота триває).

   Д) Зібрана інформація по аматорським фольклорним колективам області (для координації фольклорних експедицій та з’ясування питання, які з цих колективів можуть бути донорами, а які – реципієнтами козацьких пісень).

   Є) Зібрана історична інформація від: 

  1. КЗК „Дніпропетровський національний історичний музей імені Д.І. Яворницького” Дніпропетровської обласної ради”:
    довідка про козацькі пісні, зібрані на теренах Дніпропетровської області;
    перелік поселень м. Дніпропетровська, які мають козацькі корені;
    перелік козацьких слобод, зимівників і містечок, що мали постійне населення станом на 1770 рік;
    перелік козацьких слобод та поселень, що увійшли до складу інших населених пунктів Дніпропетровської області;
    населених пунктів Дніпропетровської області з метою з’ясування, які з них за походженням є козацькими слободами (для координації проведення фольклорних експедицій). З 35 міст та районів області на території 19 знаходилися паланки або козацькі слободи, в 17 існують аматорські ансамблі, колективи, виконавці пісень. Проте інформація щодо виконавців фольклору і козацьких пісень потребує дослідження.

    Ж) Формується   контент  сайту “Козацькі пісні Дніпропетровщини”.

Із заходів з охорони, які планується проводити найближчим часом:

    • Подальше проведення фольклорних експедицій.
    • Проведення консультацій з експертами, носіями елементу «Козацькі пісні Дніпропетровщини» (в т.ч. з керівниками фольклорних колективів, що презентують козацькі пісні Дніпропетровщини), зацікавленими установами та організаціями з метою передачі елементу «Козацькі пісні Дніпропетровщини» молодшому поколінню.

9. Участь зацікавлених сторін у підготовці облікової картки

9.1 Які зацікавлені сторони (наприклад, громади, органи місцевого самоврядування, недержавні організації, творчі спілки, музеї, дослідницькі установи, експертні центри та інші) брали участь у процесі підготовки облікової картки і в чому це проявлялося.

Дніпропетровська обласна рада – загальне керівництво проектом по збереженню елементу «Козацькі пісні Дніпропетровщини».

«Центр народної творчості «Дивокрай» Дніпропетровської облради» -
оперативне керівництво проектом по збереженню елементу «Козацькі пісні Дніпропетровщини».

Науково-дослідна лабораторія українського фольклору, народного говору та літератури Нижньої Наддніпрянщини Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара – здійснення фольклорних експедицій, надання аудіо записів пісень, інформаційних довідок про виконавців фольклору.

ГО «Всеукраїнська асоціація молодих дослідників фольклору» -
узагальнення зібраної інформації.

КЗК „Дніпропетровський національний історичний музей імені Д.І. Яворницького” Дніпропетровської обласної ради” – надання історичних, інформаційних довідок, доступ до архівних даних.

Міжнародна громадська організація «Гвардія українського козацтва» - консультативна допомога у зборі інформації.

9.2   Згода носіїв елементу на його занесення до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України

Згідно вимог ЮНЕСКО, носії елементів нематеріальної культурної спадщини повинні надати свою попередню, інформовану та вільну згоду на занесення елементу до того чи іншого переліку. Якщо елемент планується в подальшому  представити до Списків ЮНЕСКО (Репрезентативний список нематеріальної культурної спадщини людства та Список нематеріальної культурної спадщини, що потребує термінової охорони) така згода є обов’язковою.

Надайте інформацію, у який спосіб було отримано згоду носіїв елементу (якщо така згода була отримана) на представлення елементу до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України:

  • Письмова згода
  • Згода, зафіксована на аудіо
  • Згода, зафіксована на відео
  • Згода не запитувалася(потрібне підкреслити)

10. Документація / джерела

Подається реєстр фото-, аудіо- та відео-  матеріалів, зібраних під час підготовки облікової картки (у разі наявності доступу до них у мережі Інтернет – зазначається відповідна електронна адреса).
 За бажанням можуть бути вказані друковані, електронні та інші джерела, що репрезентують елемент і дослідження про нього (при подачі друкованих джерел використовується стандартний бібліографічний формат).

9 реєстрів музичного матеріалу (додаються),
записаного під час фольклорних експрес-сесій:

Реєстр №1 та №2 с.Зайцеве Синельниківського р-ну
Реєстр №3 с. Преображенка Межівського р-ну
Реєстр №4 смт. Межова
Реєстр №5 м. Жовті Води
Реєстр №6 с. Капулівка Нікопольського р-ну
Реєстр №7 м. Підгородне
Реєстр №8 с. Сурсько-Михайлівка Солонянського р-ну
Реєстр №9 с. Красний Під, с. Рози Люксембург, с. Новокурське Широківського р-ну

Музичний матеріал здебільшого було продубльовано на відео, загальний об’єм відеоматеріалів становить 180 Гб.Фотозйомка велась у всіх населених пунктах, де проводилися фольклорні експрес-сесії. Загальна кількість фото становить більше 140 одиниць.

Друковані джерела:
Гей, гук, мати, гук! Пісні Апостолівщини, зібрані бандуристом В.І.Кириленком. – Дніпропетровськ: Видавництво «Навчальна книга», 1997. – 271 с.

11. Контактна інформація

11.1. ПІБ відповідальної особи (осіб),
із зазначенням місця роботи, посади, телефону та e-mail.

Надається інформація про особу(и), відповідальну(і) за підготовку облікової картки.

Фетисов Ілля Борисович,
Голова Всеукраїнської асоціації молодих дослідників фольклору,
050-383-10-15, 093-642-62-15,
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

11.1. Назва відповідальної організації, поштова адреса, телефон,
e-mail та адреса офіційного сайту.

Надається інформація про організацію, відповідальну за підготовку облікової картки та збереження документації по елементу.

Комунальне підприємство „Центр народної творчості „Дивокрай” Дніпропетровської обласної ради”; директор Філінова Лариса Олександрівна;

поштова адреса:
49000, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 52, 1-й поверх;
тел. +38 (0562) 375-51-05,  тел./ф. +38 (0562) 375-51-26;
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду ;
http://divokraj.com.ua/

12. Перелік допоміжних матеріалів

Подається перелік допоміжних матеріалів, які додаються до облікової картки і наочно демонструють елемент (фото – не більше 10 од., аудіо – не більше 5 записів, до 30 хв.; відео – не більше 5 записів, до 30 хв.).
Зазначені матеріали будуть опубліковані разом із обліковою карткою.

Аудіо:

  1. «Ой з-за гори та ще й з-за лиману» – історична пісня про козацького полковника Данила Нечая. Виконує фольклорний ансамбль «Знахідка» м.Жовті Води.
  2. «Із-за гір, з-за гір вилітав сокіл» - протяжна козацька лірика. Виконує фольклорний ансамбль «Криниця» м.Підгородне.
  3. «Ой ти дубе та й кучерявий» – лірика про козацьке кохання. Виконує фольклорний ансамбль «Богуславочка» с.Богуслав Павлоградського р-ну.

Відео:

  1. «Як жив в Січі старий-сивий на призвіще Чалий» - історична пісня про козака Саву Чалого. Виконує учасниця фольклорного ансамблю «Калинонька» с. Капулівка Нікопольського р-ну.
  2. «Соловею-канарею» - лірична пісня. Виконує фольклорний ансамбль «Знахідка» м.Жовті Води.

Фото:

Фото №1 Виступає фольклорний ансамбль «Богуславочка» с.Богуслав Павлоградського р-ну Дніпропетровської обл. у складі (зліва направо) Ковалева Ганна Олексіївна, 1932р.н., Хорольська Євгенія Іванівна, 1956р.н., Лепетюх Неля Вікторівна, 1939р.н.,  Хорольська Галина Олексіївна, 1935р.н., Лоза Ганна Іванівна, 1933 р.н., Нагорна Катерина Степанівна, 1934 р.н., Гордиченко Ольга Іванівна, 1937р.н.  Презентація проекту по збереженню козацьких пісень Дніпропетровщини у Медіа-центрі «Дніпр Пост», 05.05.14р.

Фото №2 Презентація проекту по збереженню козацьких пісень Дніпропетровщини у Медіа-центрі «Дніпр Пост», 05.05.14р. На передньому плані – учасниці фольклорного ансамблю «Богуславочка» с.Богуслав Павлоградського р-ну Дніпропетровської обл.

Фото №3 Учасниці фольклорного ансамблю «Богуславочка» с.Богуслав Павлоградського р-ну Дніпропетровської обл. (зліва направо) Хорольська Галина Олексіївна, 1935р.н.,  Лоза Ганна Іванівна, 1933 р.н., Нагорна Катерина Степанівна, 1934р.н., Гордіченко Ольга Іванівна, 1937р.н. та керівник фольклорного ансамблю «Божичі» (м.Київ) Ілля Фетисов. Презентація проекту по збереженню козацьких пісень Дніпропетровщини у Медіа-центрі «Дніпр Пост», 05.05.14р.

Фото №4 Учасниці фольклорного ансамблю «Богуславочка» с.Богуслав Павлоградського р-ну Дніпропетровської обл. (зліва направо) Лоза Ганна Іванівна, 1933 р.н. та Нагорна Катерина Степанівна, 1934 р.н. Презентація проекту по збереженню козацьких пісень Дніпропетровщини у Медіа-центрі «Дніпр Пост», 05.05.14

Фото №5 Співає Добжанська Ганна Михайлівна, 1918 р.н. Запис у смт.Межова Межівського р-ну 09.07.2014р.

Фото №6 Співає неформальний фольклорний гурт з с.Капулівка Нікопольського р-ну у складі: Іванчура Марія Кіндратівна, 1934 р.н., Федоренко Софія Василівна, 1938 р.н., Гужва Валентина Кіндратівна, 1941р.н., Колесник–Іванчура Олена Кіндратівна, 1937 р.н., Копаниця–Грищенко Олена Іванівна, 1949 р.н. Запис 22.07.2014р.

Фото №7 Співає фольклорний ансамбль «Криниця» м.Підгородне у складі (зліва направо): Барабан Олексій Савелійович, 1930р.н., Сивогривова Тамара Тихонівна, 1942р.н., Корнута Марія Максимівна, 1934р.н., Карапиш Катерина Іванівна, 1954р.н., Поліщук Любов Іванівна 1967р.н., Полив’яна Раїса Василівна, 1938р.н., Колісник Валентина Іларіонівна, 1940р.н.,  Заугольна Марія Іванівна, 1938р.н., Напрєєв Анатолій Михайлович, 1938р.н. Запис 31.07.2014р.

Фото №8 Голова Дніпропетровської обласної ради Євген Григорович Удод обговорює з учасниками фольклорного ансамблю «Криниця» м.Підгородне питання збереження козацьких пісень Дніпропетровщини. Зустріч 31.07.2014р.

Фото №9 Учасники фольклорного ансамблю «Криниця» м.Підгородне (зліва направо) Полив’яна Раїса Василівна, 1938р.н., Колісник Валентина Іларіонівна, 1940р.н.,  Заугольна Марія Іванівна, 1938р.н., Напрєєв Анатолій Михайлович, 1938р.н. Запис 31.07.2014р.

Фото №10 Учасники фольклорного ансамблю «Криниця» м.Підгородне (зліва направо) Барабан Олексій Савелійович, 1930р.н., Сивогривова Тамара Тихонівна, 1942р.н.

13. Дата заповнення облікової картки

06.10.2014р.

14. Засвідчення

Облікова картка засвідчується керівником відповідальної за підготовку облікової картки організації

Директор КП «Центр народної творчості
«Дивокрай» Дніпропетровської обласної ради»         /підпис/         Л.О. ФІЛІНОВА

М.П.

Технічні вимоги для представлення фотографій,

відео та аудіо-матеріалів, що є частиною форми Інвентарного файлуна внесення до Переліків

 

Матеріал, який подається з метою оцінки елемента має супроводжуватись документом про передачу ЮНЕСКО не-ексклюзивних прав на використання їх в усьому світі.

Матеріали мають відповідати наступним технічним вимогам:

 

1. Фото

Цифровий формат (кращий варіант)

- Електронний носій

- Розподільча спроможність: горизонтальні та вертикальні виміри >= 1800 пікселів або друкований формат 300 dpi, мінімальний розмір 15х20 см чи 6х8 дюймів

- Формат: RAW, TIFF, JPG (мінімальна компресія) або PNG (мінімальна компресія)

 

Друковані фото

- Носії: фотопапір (не використовуйте звичайний папір)

- Розподільча спроможність: друкований формат – не менше 300 dpi, мінімальний розмір 15х20 см чи 6х8 дюймів

 

2. Відеозапис:

- Електронні носії

- Розподільча спроможність: мінімальний розмір = 720х576 (PAL) або 720х480 пікселів (NTSC)

- Формат: DVD, dv, Mpeg1, Mpeg2, theora

 

3. Аудіозаписи:

- Електронний носій

- Розподільча спроможність: 16 bits, 44.1 кгерц, стерео

- Формат: Audio (сумісний з hi-fi), wav, ogg vorbis

 

4. Карти:

- Електронний носій

- Формат: будуть прийматися тільки електронні версії карт. Допустимі формати: SHP (Shapefile), PDF, PSD, EPS, GIF, PNG

 

5. Книжки:

Книжки чи зібрання текстів вітаються (не більше трьох), але вони мають безпосередньо стосуватися елементів спадщини, що номінується.

 

Додаток 4

 

Анкета інформатора:

 

  1. Прізвище ______________________________________

  2. Ім’я ___________________________________________

  3. По батькові ____________________________________

  4. Рік народження _________________________________

  5. Місце народження _______________________________

  6. З якого часу проживає в цій місцевості ______________

  7. Освіта ______________________________

  8. Фах _________________________________

Для наукової цінності результати матеріалу опитування потребують спеціального оформлення, наприклад:

  1. Записано в селі____________ району _____________________

  2. Області _____________________________________________

  3. Записано зі слів _____________________________________

  4. Вік ________________________________________________

  5. У даному населеному пункті проживає ___________________

  6. Виклад записаної інформації опитування без змін __________

  7. Опитування провів ____________________________________

 

«___» _____________ 20 ____ року

 

Підпис ______________

 

 

До кожного архіву чи колекції бажано прикласти стислі відомості про збирача за поданим зразком:

 

  1. Прізвище, ім’я, по-батькові ____________________________

  2. Рік народження _____________________________________

  3. Національність _____________________________________

  4. Освіта, спеціальність ________________________________

  5. Професія __________________________________________

  6. Наукова кваліфікація _________________________________

  7. Знання мов окремих національностей ___________________

  8. У якій науковій установі працює _________________________

  9. В які роки і де працював _______________________________

  10. Які види фольклору записував__________________________

  11. Від кого записував _____________________________________

  12. Які є друковані чи готові до друку праці про усну народну творчість _________

  13. Адреса та контакти збирача ______________________________

 

КОНВЕНЦІЯ
про охорону нематеріальної культурної спадщини

Дата підписання: 17.10.2003
Дата приєднання України: 06.03.2008*
Дата набрання чинності для України: 27.08.2008
Офіційний переклад

    Генеральна конференція Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (далі — ЮНЕСКО), проводячи засідання в Парижі з 29 вересня до 17 жовтня 2003 року під час своєї 32 сесії;
    посилаючися на існуючі міжнародні договори з прав людини, зокрема Загальну декларацію прав людини, прийняту 1948 року, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, прийнятий 1966 року, та Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, прийнятий 1966 року;
    беручи до уваги важливе значення нематеріальної культурної спадщини як головного джерела культурного різноманіття й гарантії сталого розвитку, як це наголошено в Рекомендації ЮНЕСКО, що стосується збереження традиційної культури й фольклору, яку прийнято 1989 року, у Загальній декларації ЮНЕСКО про культурне різноманіття, яку прийнято 2001 року, та в Стамбульській декларації 2002 року, прийнятій на третій конференції круглого столу міністрів культури;
    беручи до уваги глибоку взаємозалежність між нематеріальною культурною спадщиною та матеріальною культурною й природною спадщиною;
    визнаючи, що процеси глобалізації та суспільних перетворень поряд з умовами, які вони створюють для поновленого діалогу між спільнотами, також зумовлюють, як зумовлює і явище нетерпимості, серйозні загрози погіршення, зникнення та руйнування нематеріальної культурної спадщини, зокрема через обмеженість ресурсів для охорони такої спадщини;
    усвідомлюючи загальне прагнення та загальне занепокоєння стосовно охорони нематеріальної культурної спадщини людства;
    визнаючи, що спільноти, зокрема корінні спільноти, групи та в деяких випадках окремі особи відіграють важливу роль у створенні, захисті, збереженні та відтворенні нематеріальної культурної спадщини, допомагаючи цим збагачувати культурне різноманіття й сприяти творчості людини;
    відзначаючи велике значення діяльності ЮНЕСКО зі створення нормативних актів, спрямованих на захист культурної спадщини, зокрема Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини, прийнятої 1972 року;
    відзначаючи також, що на сьогодні не існує жодного обов’язкового для виконання багатостороннього правового акта стосовно захисту нематеріальної культурної спадщини;
    беручи до уваги те, що існуючі міжнародні угоди, рекомендації та резолюції стосовно культурної та природної спадщини необхідно ефективно збагатити й доповнити новими положеннями, що стосуються нематеріальної культурної спадщини;
    беручи до уваги необхідність поглиблювати усвідомлення, особливо серед молодих поколінь, важливості нематеріальної культурної спадщини та її охорони;
    беручи до уваги те, що міжнародна спільнота повинна сприяти разом з Державами-сторонами Конвенції охороні такої спадщини в дусі         співробітництва та взаємодопомоги;
    нагадуючи про програми ЮНЕСКО стосовно нематеріальної культурної спадщини, зокрема проголошення шедеврів усної та нематеріальної спадщини людства;
    беручи до уваги неоціненну роль нематеріальної культурної спадщини як чинника, що сприяє зближенню людей, обмінам та взаєморозумінню між ними, приймає 17 жовтня 2003 року цю Конвенцію.

I. Загальні положення

Стаття 1 Цілі Конвенції
Цілями цієї Конвенції є:
a) охорона нематеріальної культурної спадщини;
b) забезпечення поваги до нематеріальної культурної спадщини відповідних спільнот, груп та окремих осіб;
c) підвищення рівня знань на місцевому, національному та міжнародному рівнях про важливість нематеріальної культурної спадщини та забезпечення її взаємного визнання;
d) здійснення міжнародного співробітництва та надання допомоги.

Стаття 2 Визначення
Для цілей цієї Конвенції:
1. Термін «нематеріальна культурна спадщина» означає ті звичаї, форми показу та вираження, знання та навички, а також пов’язані з ними інструменти, предмети, артефакти й культурні простори, які визнані спільнотами, групами й у деяких випадках окремими особами як частина їхньої культурної спадщини. Ця нематеріальна культурна спадщина, що передається від покоління до покоління, постійно відтворюється спільнотами та групами під впливом їхнього оточення, їхньої взаємодії з природою та їхньої історії і формує у них почуття самобутності й наступності, сприяючи таким чином повазі до культурного різноманіття й творчості людини. Для цілей цієї Конвенції до уваги береться лише та нематеріальна культурна спадщина, яка є сумісною з існуючими міжнародними договорами з прав людини, з вимогами взаємної поваги між спільнотами, групами та окремими особами, а також сталого розвитку.
2. Термін «нематеріальна культурна спадщина», як її визначено у викладеному вище пункті 1, проявляється, inter alia, у таких галузях:
a) усних традиціях та формах вираження, зокрема в мові як носії нематеріальної культурної спадщини;
b) виконавському мистецтві;
c) звичаях, обрядах, святкуваннях;
d) знаннях та практиці, що стосуються природи та всесвіту;
e) традиційних ремеслах.
3. Термін «охорона» означає заходи, спрямовані на забезпечення життєздатності нематеріальної культурної спадщини, у тому числі її ідентифікації, документування, дослідження, збереження, захисту, популяризацію, підвищення її ролі, її передачу, зокрема шляхом формальної та неформальної освіти, а також відродження різних аспектів такої спадщини.
4. Термін «держави-учасниці» означає держави, які зобов’язані цією Конвенцією і у відносинах між якими ця Конвенція є чинною.
5. Ця Конвенція застосовується mutatis mutandis до територій, зазначених у статті 33, які стають її учасницями відповідно до умов, установлених у цій статті. У цій частині вислів «держави-учасниці» стосується також цих територій.

Стаття 3 Зв’язок з іншими міжнародними договорами
Ніщо в цій Конвенції не може тлумачитись як:
a) таке, що змінює статус або знижує рівень охорони цінностей, які визнані всесвітньою спадщиною в рамках Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини, прийнятої 1972 року, і з якими безпосередньо пов’язаний той чи той елемент нематеріальної культурної спадщини; або
b) таке, що зачіпає права й зобов’язання держав-учасниць, що випливають з будь-якого міжнародного договору, який стосується прав інтелектуальної власності або використання біологічних та екологічних ресурсів й учасницями якого вони є.

II. Органи Конвенції

Стаття 4 Генеральна асамблея держав-учасниць
1. Цим засновується Генеральна асамблея держав-учасниць (далі – Генеральна асамблея). Генеральна асамблея є повновладним органом цієї Конвенції.
2. Генеральна асамблея збирається на чергові сесії раз на два роки. Вона може збиратися на позачергові сесії тоді, коли прийме таке рішення, або на прохання Міжурядового комітету з охорони нематеріальної культурної спадщини чи на прохання не менше третини держав-учасниць.
3. Генеральна асамблея приймає свій Регламент.

Стаття 5 Міжурядовий комітет з охорони нематеріальної культурної спадщини
1. Цим у рамках ЮНЕСКО засновується Міжурядовий комітет з охорони нематеріальної культурної спадщини (далі – Комітет). Комітет складається з представників 18 держав-учасниць, обраних державами-учасницями, що зібралися на Генеральну асамблею, після набрання цією Конвенцією чинності відповідно до статті 34.
2. Кількість держав-членів цього Комітету буде збільшено до 24, коли кількість держав-учасниць Конвенції досягне 50.
Стаття 6 Вибори та строк повноважень держав-членів Комітету
1. Вибори держав-членів Комітету здійснюються відповідно до принципів справедливого географічного представництва та ротації.
2. Держави-члени Комітету обираються на строк у чотири роки державами-учасницями Конвенції, що зібралися на Генеральну асамблею.
3. Однак строк повноважень половини держав-членів Комітету, обраних під час перших виборів, обмежується двома роками. Ці держави визначаються жеребкуванням під час перших виборів.
4. Кожні два роки Генеральна асамблея оновлює половину складу держав-членів Комітету.
5. Вона також обирає таку кількість держав — членів Комітету, яка необхідна для заповнення вакансій.
6. Держава — член Комітету не може бути обрана на два строки повноважень поспіль.
7. Держави — члени Комітету підбирають своїми представниками осіб, компетентних у різних галузях нематеріальної культурної спадщини.

Стаття 7Функції Комітету
Без обмеження інших його прерогатив, наданих йому цією Конвенцією, функціями Комітету є:
a) сприяння досягненню цілей Конвенції, заохочення й моніторинг її виконання;
b) надання консультацій стосовно передової практики та підготовка рекомендацій стосовно заходів для охорони нематеріальної культурної спадщини;
c) підготовка та подання на затвердження Генеральної асамблеї проекту плану використання ресурсів Фонду відповідно до статті 25;
d) пошук шляхів збільшення ресурсів Фонду та вжиття для цього необхідних заходів відповідно до статті 25;
e) підготовка та подання на затвердження Генеральної асамблеї оперативних директив з виконання Конвенції;
f) розгляд відповідно до статті 29 звітів держав-учасниць та узагальнення їх для Генеральної асамблеї;
g) розгляд заяв, що подаються державами-учасницями, та прийняття рішень стосовно таких заяв відповідно до розроблених Комітетом і затверджених Генеральною асамблеєю об’єктивних критеріїв, що стосуються:
i) унесення до списків та відбору пропозицій, згаданих у статтях 16, 17 та 18;
ii) надання міжнародної допомоги відповідно до статті 22.

Стаття 8 Методи роботи Комітету
1. Комітет підзвітний Генеральній асамблеї. Він звітує перед нею про всю свою діяльність і всі свої рішення.
2. Комітет приймає свій Регламент більшістю, що становить дві третини його членів.
3. Комітет може створювати на тимчасовій основі будь-які ad hoc консультативні органи, які він уважає необхідними для виконання свого завдання.
4. Комітет може запрошувати на свої засідання будь-які державні або приватні органи, а також будь-яких приватних осіб, які мають визнану компетенцію в різних галузях нематеріальної культурної спадщини, для проведення з ними консультацій з конкретних питань.
Стаття 9 Акредитація консультативних організацій
1. Комітет уносить на розгляд Генеральної асамблеї пропозиції стосовно акредитації неурядових організацій, що мають визнану компетенцію в галузі нематеріальної культурної спадщини, для надання ними консультацій Комітетові.
2. Комітет уносить також на розгляд Генеральної асамблеї пропозиції стосовно критеріїв та умов такої акредитації.
Стаття 10 Секретаріат
1. Секретаріат ЮНЕСКО надає допомогу Комітетові.
2. Секретаріат готує документацію для Генеральної асамблеї та Комітету, а також проекти порядку денного їхніх засідань та забезпечує виконання їхніх рішень.

III. Охорона нематеріальної культурної спадщини
на національному рівні

Стаття 11 Роль держав-учасниць
Кожна держава-учасниця:
a) уживає необхідних заходів для забезпечення охорони нематеріальної культурної спадщини, наявної на її території;
b) у рамках заходів з охорони, зазначених у пункті 3 статті 2, ідентифікує й визначає різні елементи нематеріальної культурної спадщини, наявної на її території, за участю спільнот, груп та відповідних неурядових організацій.
Стаття 12 Переліки
1. Щоб забезпечити ідентифікацію для охорони, кожна держава-учасниця з урахуванням своєї ситуації складає один чи більш ніж один перелік нематеріальної культурної спадщини, наявної на її території. Такі переліки повинні оновлюватися регулярно.
2. Кожна держава-учасниця, подаючи періодично свій звіт Комітетові відповідно до статті 29, повідомляє відповідну інформацію про такі переліки.
Стаття 13 Інші заходи стосовно охорони
Кожна держава-учасниця, щоб забезпечувати охорону, розвиток та підвищення ролі нематеріальної культурної спадщини, наявної на її території, докладає зусиль для:
a) прийняття спільної політики, спрямованої на підвищення ролі нематеріальної культурної спадщини в суспільстві та включення охорони цієї спадщини до програм планування;
b) визначення або створення одного чи більш ніж одного компетентного органу з охорони нематеріальної культурної спадщини, наявної на її території;
c) сприяння науковим, технічним та мистецтвознавчим дослідженням, а також розробці методик дослідження для ефективної охорони нематеріальної культурної спадщини, зокрема нематеріальної культурної спадщини, яка знаходяться в небезпеці;
d) вжиття відповідних юридичних, технічних, адміністративних та фінансових заходів, спрямованих на:
i) сприяння створенню або посиленню установ з підготовки кадрів у галузі управління нематеріальною культурною спадщиною, а також передачі такої спадщини через форуми та простори, призначені для її представлення або вираження;
ii) забезпечення доступу до нематеріальної культурної спадщини з дотриманням загальноприйнятої практики, що визначає порядок доступу певних аспектів такої спадщини;
iii) створення установ, які займаються документацією стосовно нематеріальної культурної спадщини, та сприяння доступу до них.
Стаття 14 Освіта, підвищення обізнаності й нарощення потенціалу
Кожна держава-учасниця, використовуючи всі засоби, які є в її розпорядженні, докладає зусиль для:
a) забезпечення визнання, поваги до та підвищення ролі нематеріальної культурної спадщини в суспільстві, зокрема завдяки:
i) освітнім, інформаційним програмам та програмам підвищення обізнаності, спрямованим на широку громадськість, зокрема молодь;
ii) конкретним освітнім програмам і програмам підготовки кадрів, призначеним для відповідних спільнот та груп;
iii) діяльності з нарощення потенціалу в галузі охорони нематеріальної культурної спадщини, зокрема управлінню та науковим дослідженням;
iv) неформальним способам передачі знань;
b) інформування громадськості про небезпеки, що загрожують такій спадщині, а також про діяльність, що здійснюється на виконання цієї Конвенції;
c) сприяння освіті з питань захисту природних просторів та пам’ятних місць, існування яких є необхідним для вираження нематеріальної культурної спадщини.
Стаття 15 Участь спільнот, груп та окремих осіб
Кожна держава-учасниця в рамках своєї діяльності з охорони нематеріальної культурної спадщини прагне забезпечити якнайширшу участь спільнот, груп та, у відповідних випадках, окремих осіб, які створюють, зберігають і передають таку спадщину, а також активно залучати їх до управління такою спадщиною.

IV. Охорона нематеріальної культурної спадщини
на міжнародному рівні

Стаття 16 Репрезентативний список нематеріальної культурної спадщини людства
1. Для забезпечення більшої наочності нематеріальної культурної спадщини, сприяння поглибленню усвідомлення її значення та заохочення діалогу на основі поваги до культурного різноманіття Комітет за пропозицією відповідних держав-учасниць складає, оновлює та публікує Репрезентативний список нематеріальної культурної спадщини людства.
2. Комітет розробляє та подає на затвердження Генеральної асамблеї критерії складання, оновлення та публікації зазначеного Репрезентативного списку.
Стаття 17 Список нематеріальної культурної спадщини, що потребує термінової охорони
1. Для вжиття відповідних заходів з охорони Комітет складає, оновлює та публікує Список нематеріальної культурної спадщини, що потребує термінової охорони, та включає таку спадщину до цього Списку на прохання відповідної держави-учасниці.
2. Комітет розробляє та подає на затвердження Генеральної асамблеї критерії складання, оновлення та публікації зазначеного Списку.
3. У випадках надзвичайної терміновості,— об’єктивні критерії яких затверджуються Генеральною асамблеєю на основі пропозиції Комітету,— він може, проконсультувавшись із заінтересованою державною-учасницею, унести об’єкт відповідної спадщини до Списку, згаданого в пункті 1.
Стаття 18 Програми, проекти та заходи з охорони нематеріальної культурної спадщини
1. На основі пропозицій, що подаються державами-учасницями, та відповідно до розроблених Комітетом критеріїв, затверджених Генеральною асамблеєю, Комітет здійснює періодичний відбір та сприяє здійсненню національних, субрегіональних або регіональних програм, проектів і заходів з охорони спадщини, які, на його думку, найліпше відображають принципи та цілі цієї Конвенції, з урахуванням особливих потреб країн, що розвиваються.
2. Для цього він отримує, розглядає та затверджує заявки на надання міжнародної допомоги, сформульовані державами-учасницями для підготовки таких пропозицій.
3. Комітет супроводжує здійснення зазначених програм, проектів і заходів поширенням передової практики у формах, які будуть ним визначені.

V. Міжнародне співробітництво та допомога


Стаття 19 Співробітництво
1. Для цілей цієї Конвенції міжнародне співробітництво включає, inter alia, обмін інформацією та досвідом, спільні ініціативи, а також створення механізму надання допомоги державам-учасницям в їхніх зусиллях, спрямованих на охорону нематеріальної культурної спадщини.
2. Без обмеження положень їхнього національного законодавства та норм звичаєвого права й практики держави-учасниці визнають, що охорона нематеріальної культурної спадщини становить спільний інтерес для людства, та для цього зобов’язуються співробітничати на двосторонньому субрегіональному, регіональному та міжнародному рівнях.
Стаття 20 Цілі міжнародної допомоги
Міжнародна допомога може надаватися для таких цілей:
a) охорони спадщини, унесеної до Списку нематеріальної культурної спадщини, що потребує негайної охорони;
b) підготовки переліків у значенні статей 11 та 12;
c) підтримки програм, проектів і заходів, що здійснюються на національному, субрегіональному та регіональному рівнях та спрямовані на охорону нематеріальної культурної спадщини;
d) будь-якої іншої мети, яку Комітет може визнати необхідною.
Стаття 21 Форми міжнародної допомоги
Допомога, що надається Комітетом державі-учасниці, регламентується оперативними директивами, передбаченими в статті 7, а також угодою, передбаченою в статті 24, і може набувати таких форм:
a) дослідження, що стосуються різних аспектів охорони;
b) надання послуг експертів та спеціалістів-практиків;
c) підготовки всього необхідного персоналу;
d) розробки нормативних та інших заходів;
e) створення та забезпечення функціонування інфраструктур;
f) надання обладнання та ноу-хау;
g) інших форми фінансової й технічної допомоги, зокрема у відповідних випадках надання позик з низькими процентними ставками та пожертв.
Стаття 22 Умови надання міжнародної допомоги
1. Комітет установлює процедуру розгляду заявок на міжнародну допомогу й визначає, яка інформація повинна бути включена до заявок, наприклад передбачені заходи, необхідні дії та оцінка пов’язаних з ними витрат.
2. У термінових випадках заявка на отримання допомоги розглядається Комітетом на пріоритетній основі.
3. Для прийняття рішення Комітет проводить такі дослідження та консультації, які він уважає необхідними.
Стаття 23 Заявки на міжнародну допомогу
1. Кожна держава-учасниця може подати Комітетові заявку на міжнародну допомогу з охорони нематеріальної культурної спадщини, що є на її території.
2. Така заявка може бути також подана спільно двома чи більш ніж двома державами-учасницями.
3. Заявка повинна містити інформацію, передбачену в пункті 1 статті 22, та необхідну документацію.
Стаття 24 Роль держав-учасниць, що є бенефіціарами
1. Відповідно до положень цієї Конвенції міжнародна допомога, що надається, регулюється угодою між державою-учасницею, що є бенефіціаром, та Комітетом.
2. Як загальне правило, держава-учасниця, що є бенефіціаром, залежно від коштів, що є в її розпорядженні, бере участь у покритті витрат, пов’язаних із заходами охорони, на які надається міжнародна допомога.
3. Держава-учасниця, що бенефіціаром, подає Комітетові звіт про використання допомоги, що надається для охорони нематеріальної культурної спадщини.

VI. Фонд нематеріальної культурної спадщини

Стаття 25 Характер та ресурси Фонду
1. Цим засновується Фонд нематеріальної культурної спадщини (далі – Фонд).
2. Цей Фонд складається із цільових фондів, створених відповідно до Положення про фінанси ЮНЕСКО.
3. Кошти Фонду складаються з:
a) внесків держав-учасниць;
b) коштів, асигнованих з цією метою Генеральною конференцією ЮНЕСКО;
c) внесків, пожертв або заповіданого майна, які можуть бути надані:
i) іншими державами;
ii) організаціями й програмами системи Організації Об’єднаних Націй, зокрема Програмою розвитку Організації Об’єднаних Націй, та іншими міжнародними організаціями;
iii) державними або приватними органами чи приватними особами;
d) будь-яких процентних нарахувань на кошти цього Фонду;
e) сум зборів та надходжень від заходів, організованих на користь Фонду;
f) будь-яких інших коштів, передбачених Положенням про Фонд, розробленим Комітетом.
4. Комітет приймає рішення про використання коштів на підставі керівних вказівок Генеральної асамблеї.
5. Комітет може приймати внески та допомогу в інших формах, передбачених для загальних або конкретних цілей, пов’язаних з визначеними проектами, за умови, що такі проекти схвалені Комітетом.
6. Унесення внесків до Фонду не може супроводжуватися жодними політичними, економічними чи іншими умовами, не сумісними із цілями, які має ця Конвенція.
Стаття 26 Внески держав-учасниць до Фонду
1. Без шкоди для будь-якого додаткового добровільного внеску держави-учасниці цієї Конвенції зобов’язуються вносити до Фонду принаймні раз на два роки внески, сума яких, що розраховується за єдиною процентною ставкою, яка застосовується для всіх держав, визначається Генеральною асамблеєю. Рішення Генеральної асамблеї із цього питання приймається більшістю присутніх держав-учасниць, що беруть участь у голосуванні, які не зробили заяви, передбаченої в пункті 2 цієї статті. У жодному разі зазначений внесок держави-учасниці не перевищує 1 % її внеску до звичайного бюджету ЮНЕСКО.
2. Однак будь-яка держава, зазначена в статті 32 або в статті 33 цієї Конвенції, під час здачі на зберігання ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, затвердження чи приєднання може зробити заяву, що вона не буде зобов’язана положеннями пункту 1 цієї статті.
3. Держава-учасниця цієї Конвенції, яка зробила заяву, передбачену в пункті 2 цієї статті, докладає зусиль, щоб відкликати свою заяву, повідомивши про це Генеральному секретарю ЮНЕСКО. Проте відкликання заяви набирає чинності стосовно внеску, який повинна сплатити ця держава, лише з дати відкриття наступної сесії Генеральної асамблеї.
4. Щоб Комітет міг ефективно планувати свою діяльність, внески держав-учасниць цієї Конвенції, що зробили заяви, передбачені в пункті 2 цієї статті, повинні вноситися регулярно, принаймні раз на два роки, та повинні, наскільки це можливо, наближатися до суми внесків, які вони повинні були вносити у випадку, якби вони були зобов’язані положеннями пункту 2 цієї статті.
5. Будь-яка держава — учасниця цієї Конвенції, що має заборгованість за своїм обов’язковим або добровільним внеском за поточний рік та календарний рік, що безпосередньо передує йому, не може бути обрана членом Комітету; це положення не застосовується до перших виборів. Повноваження такої держави, що вже є членом Комітету, закінчуються під час будь-яких виборів, передбачених у статті 6 цієї Конвенції.
Стаття 27 Додаткові добровільні внески до Фонду
Держави-учасниці, які бажають зробити добровільні внески, що є додатковими стосовно тих, які передбачено в статті 26, інформують про це Комітет якомога швидше, щоб він міг відповідним чином планувати свою діяльність.
Стаття 28 Міжнародні кампанії зі збору коштів
Держави-учасниці, наскільки це є можливим, надають підтримку міжнародним кампаніям зі збору коштів для Фонду, які організовуються під егідою ЮНЕСКО.

VII. Звіти

Стаття 29 Звіти держав-учасниць
Держави-учасниці подають Комітетові, дотримуючись форми та періодичності, що визначаються Комітетом, звіти про законодавчі, регулятивні та інші заходи, ужиті для виконання цієї Конвенції.
Стаття 30 Звіти Комітету
1. На кожній сесії Генеральної асамблеї Комітет подає їй звіт, що готується на основі його діяльності й тих звітів держав-учасниць, про які йдеться у викладеній вище статті 29.
2. Цей звіт доводиться до відома Генеральної конференції ЮНЕСКО.

VIII. Перехідні положення


Стаття 31 Зв’язок з проголошенням шедеврів усної та нематеріальної спадщини людства
1. Комітет уносить до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини шедеври усної та нематеріальної спадщини людства, проголошені до набрання чинності цією Конвенцією.
2. Включення зазначених шедеврів до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства жодним чином не визначає наперед критеріїв, які встановлюються відповідно до пункту 2 статті 16 стосовно подальших включень.
3. Після набрання чинності цією Конвенцією не буде здійснюватися жодних подальших проголошень.

IX. Прикінцеві положення

Стаття 32 Ратифікація, прийняття або затвердження
1. Ця Конвенція підлягає ратифікації, прийняттю або затвердженню державами – членами ЮНЕСКО в порядку, передбаченому їхніми відповідними конституційними процедурами.
2. Ратифікаційні грамоти, документи про прийняття або затвердження здаються на зберігання Генеральному директору ЮНЕСКО.
Стаття 33 Приєднання
1. Ця Конвенція відкрита для приєднання всіх держав, що не є членами ЮНЕСКО, яким Генеральна конференція Організації пропонує приєднатися до цієї Конвенції.
2. Ця Конвенція відкрита також для приєднання територій, що мають повне внутрішнє самоврядування, які визнаються як такі Організацією Об’єднаних Націй, але не досягли повної незалежності відповідно до резолюції 1514 (XV) Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй та які мають компетенцію в питаннях, що регулюються цією Конвенцією, зокрема компетенцію стосовно укладання договорів з таких питань.
3. Документ про приєднання здається на зберігання Генеральному директору ЮНЕСКО.
Стаття 34 Набрання чинності
Ця Конвенція набирає чинності через три місяці з дня здачі на зберігання тридцятої ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, затвердження чи приєднання, але лише для тих держав, які здали на зберігання свої ратифікаційні грамоти або документи про прийняття, затвердження чи приєднання в зазначений день або раніше. Для будь-якої іншої держави-учасниці Конвенція набирає чинності через три місяці після здачі на зберігання її ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, затвердження чи приєднання.
Стаття 35 Федеративні або неунітарні конституційні системи
Стосовно держав-учасниць, які мають федеративний або неунітарний конституційний устрій, застосовуються такі положення:
a) у тому, що стосується положень цієї Конвенції, виконання яких належить до юрисдикції федеральної або центральної законодавчої влади, зобов’язання федерального або центрального уряду будуть тими самими, що й зобов’язання держав-учасниць, які не є федеративними державами;
b) у тому, що стосується положень цієї Конвенції, застосування яких належить до юрисдикції окремих штатів, областей, провінцій або кантонів, які входять до складу федерації і які відповідно до існуючої в ній конституційної системи не зобов’язані вживати законодавчих заходів, федеральний уряд доводить зазначені положення до відома компетентних органів влади штатів, областей, провінцій або кантонів з рекомендацією стосовно прийняття їх.
Стаття 36 Денонсація
1. Кожна держава-учасниця може денонсувати цю Конвенцію.
2. Про денонсацію повідомляють письмовим актом, який здається на зберігання Генеральному директору ЮНЕСКО.
3. Денонсація набирає чинності через дванадцять місяців після отримання акта про денонсацію. Вона жодним чином не змінює фінансових зобов’язань, прийнятих державою-учасницею, яка денонсує Конвенцію, до дати набрання чинності виходу з неї.
Стаття 37 Функції депозитарію
Генеральний директор ЮНЕСКО як депозитарій цієї Конвенції інформує держави – члени Організації, держави, що не є членами Організації, зазначені в статті 33, а також Організацію Об’єднаних Націй про здачу на зберігання всіх ратифікаційних грамот, документів про прийняття, затвердження чи приєднання, передбачених у статтях 32 і 33, а також про акти денонсації, передбачені в статті 36.
Стаття 38 Зміни
1. Держава-учасниця може за допомогою письмового повідомлення, надісланого Генеральному директору ЮНЕСКО, запропонувати зміни до цієї Конвенції. Генеральний директор розсилає таке повідомлення всім державам-учасницям. Якщо протягом шести місяців з дати розсилання зазначеного повідомлення не менше половини держав-учасниць дадуть позитивні відповіді на цю пропозицію, Генеральний директор подає його наступній сесії Генеральної асамблеї для розгляду та можливого прийняття.
2. Зміни приймаються більшістю у дві третини присутніх держав-учасниць, що беруть участь у голосуванні.
3. Зміни до цієї Конвенції після їхнього прийняття підлягають ратифікації, затвердженню чи приєднанню державами-учасницями.
4. Зміни набирають чинності, але лише стосовно держав, які їх ратифікували, прийняли, затвердили або приєдналися до них, через три місяці з дня здачі на зберігання документів, зазначених у пункті 3 цієї статті, двома третинами держав-учасниць. У подальшому для кожної держави-учасниці, яка ратифікує, прийме, затвердить зміну або приєднається до неї, зміна набирає чинності через три місяці з дня здачі на зберігання державою-учасницею її ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, затвердження чи приєднання.
5. Процедура, установлена в пунктах 3 й 4, не застосовується до змін до статті 5 стосовно кількості держав – членів Комітету. Такі зміни набирають чинності з моменту їхнього прийняття.
6. Держава, яка стає учасником цієї Конвенції після набрання чинності змінами відповідно до пункту 4 цієї статті, якщо вона не заявляє про інший намір, уважається:
a) учасницею цієї Конвенції зі змінами, унесеними до неї таким чином;
b) учасницею цієї Конвенції без змін стосовно будь-якої держави-учасниці, не зобов’язаної змінами.
Стаття 39 Тексти, що мають однакову силу
Цю Конвенцію складено англійською, арабською, іспанською, китайською, російською та французькою мовами, причому всі шість текстів мають однакову силу.
Стаття 40 Реєстрація
Відповідно до статті 102 Статуту Організації Об’єднаних Націй ця Конвенція реєструється в Секретаріаті Організації Об’єднаних Націй на прохання Генерального директора ЮНЕСКО.
___________________________________________________________
* Україна приєдналася відповідно до Закону України від 6 березня 2008 року № 132-VI (Офіційний вісник України, 2008 р., № 24, ст. 721).

Запорізький Обласний методичний центр культури і мистецтваНаші кнопки для розміщення на Ваших ресурсах.

Для обміну кнопками звертайтесь через "Зворотній зв'язок" нижче.

Запорізький Колорит

Поштова адреса:

69095, Україна, Запоріжжя, пр. Соборний, 152 (див. на мапі )

 

Час роботи:

Пн. - Чт. з 8:00 до 17:00, Пт. з 8:00 до 15:45

Перерва з 12:00 до 12:45