search

Шановні колеги! Наказом Міністерства культури України від 11.12.2017 № 1319 затверджений Порядок ведення Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України, а також опублікований ЗРАЗОК Облікової картки елемента НКС України. 

Радимо ознайомитись з документом за лінком: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0020-1 

Також на офіційному сайті Міністерства культури України опублікований Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України:

http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/officialcategory?cat_id=245154164

 Загальні підходи. 

   Нематеріальна культурна спадщина (далі - НКС) має тісний взаємозв'язок з етнічною культурою, що вбирає в себе самобутні, неповторні традиції для кожного народу, які населяють певну територію. Так, культура українців переплітається з культурою інших народностей, наприклад, греків, кримських татар, поляків, угорців, румун, німців, євреїв тощо, специфіка якої проявляється в рамках певної території (області, району, села). Обряди, фольклор, хореографічне мистецтво, ремесла й промисли виявляються обрабленими локальною специфікою, що надає їм особливу привабливість. Етнічна й етномісцева специфіка піддалася нівелюванню при переході від традиційної культури до сучасної індустріальної, затвердився уніфікований спосіб життя й пов'язані з ним традиції. 

    Перед початком роботи з виявлення елементів НКС на місцевому рівні необхідно ознайомитись з Конвенцією про охорону НКС (2003). Цей документ містить основні визначення, положення та засадничі принципи діяльності в царині збереження та популяризації НКС, якими варто послуговуватися і при організації роботи на місцевому рівні.

   Будь-яка культурна практика може вважатися елементом НКС, якщо вона:

а) належить до НКС (див. визначення в Конвенції);

б) є на даний момент "живою" (не допускається використання практик, які побутували в давнину, проте сьогодні не відтворюються);

в) передається з покоління в покоління в родині та/або засобами неформальної освіти (гуртки, клуби за інтересами, аматорські колективи тощо);

г) є важливою частиною життя спільноти та визначається її членами як така.  

  Згідно з Конвенцією ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини (2003) термін "нематеріальна культурна спадщина" означає ті звичаї, форми показу та вираження, знання та навички, а також пов'язані з ними інструменти, предмети, артефакти й культурні простори, які визнані спільнотами, групами й у деяких випадках окремими особами як частина їхньої культурної спадщини. 

   Ця НКС, що передається від покоління до покоління, постійно відтворюється спільнотами та групами під впливом їхнього оточення, їхньої взаємодії з природою та їхньої історії формує у них почуття самобутності й наступності, сприяючи таким чином повазі до культурного різноманіття й творчості людини. 

  Для цілей Конвенції до уваги береться лише та НКС, яка є сумісною з існуючими міжнародними договорами з прав людини, з вимогами взаємної поваги між спільнотами, групами та окремими особами, а також сталого розвитку. 

     Нематеріальна культурна спадщина згідно з Конвенцією проявляється у таких галузях (ст.2 п.2):

а) усних традиціях та формах вираження, зокрема в мові як носії НКС (в т.ч. сучасні жанри фольклору);

b) виконавському мистецтві (пісні, пов'язані народними театралізованими виставами, побутовими танцями, ритуальними дійствами; гра на тому чи іншому музичному інструменті, народний театр, зокрема ляльковий);

с) звичаях, обрядах, святкуваннях (під звичаєм розуміють стереотип побутової поведінки, а під обрядом стереотип сакралізованої поведінки, наприклад: колядування, щедрування, дівочі ворожіння, Водохреща, Івана Купала, обжинки, вечорниці, весілля, народини, пострижини, проводи в армію, поминальна обрядовість);

d) знаннях та практиці, що стосуються природи та всесвіту (народні традиції будівництва, дитячі ігри, народна педагогіка, народна система прогнозування погоди, народна медицина, полювання, рибальство, догляд за свійськими тваринами тощо);

е) традиційних ремеслах (ткацтво, вишивання, різьблення, лозоплетіння, ковальство, гончарство, декоративний розпис, виготовлення народної іграшки та хатніх прикрас, виготовлення музичних інструментів, писанкарство тощо, традиційна національна кухня)

  Термін "охорона" означає заходи, спрямовані на забезпечення життєздатності НКС, у т.ч. її ідентифікації, документування, дослідження, збереження, захисту, популяризацію, підвищення її ролі, її передачу, зокрема шляхом формальної та неформальної освіти, а також відродження різних аспектів такої спадщини (ст. 2 п. 1-3). 

   Сучасні жанри фольклору, що збереглися, поділяються на дві великі групи: поетичні й прозові жанри. До поетичних відносять билини, думи, історичні пісні, балади, ліричні пісні, обрядові пісні, частівки, коломийки. Прозові, у свою чергу, поділяються на казкову (казки, анекдоти, притчі, небилиці) і неказкову прозу. Неказкова проза представлена легендами, переказами, народними оповіданнями і бувальщинами. 

    Малі фольклорні жанри: прислів'я, прикмети, приказки, прокльони, вітання, афоризми, побажання, каламбури, тости, загадки, прощання. Дитячий фольклор: для дітей (колискові пісні, забавлянки, пестушки, утішки, небилиці, заклички, лічилки, дражнилки, мирилки, страшилки, скоромовки). 

    Найбільш перспективний пошук елементів НКС серед таких жанрів як обрядова лірика, частівки, легенди й перекази, пов'язані з походженням місцевих географічних об'єктів і назв, розповіді, малі прозові жанри й казки. При цьому слід фіксувати на диктофон, а потім розшифровувати різні варіанти виконання фольклорних творів, тому що усна передача й варіативність виконання невід'ємні властивості фольклору. 

    Обряди класифікують за декількома ознаками: 

- календарні, що повторюються з певною періодичністю в строго встановлений термін календаря (новорічна обрядовість, обряди проводів зими, зустрічі зими, весняного й осіннього рівнодення, православні свята). 

   Календарні обряди були самою масовою ритуальною дією, що припускали досить складний розподіл ролей між учасниками, що й включали всі види народного мистецтва. Саме ця категорія обрядів перервала свою традицію в першій половині ХХ ст., а наприкінці цього сторіччя була відтворена багато в чому зусиллями національної інтелігенції. У регенерованих варіантах обрядів споконвічні елементи сполучаються з новаціями, і саме вони можуть стати елементами НКС.

обряди спадковості, або сімейна обрядовість (породільна, хрестинна, весільна, погребально-поминальна, ініціації, тобто посвята в стан дорослих). Ця категорія обрядів збереглася краще. 

виробничі обряди, що супроводжують господарські заняття, процес виготовлення речей, готування їжі, ремесла тощо. У традиційній культурі кожний трудовий процес мав ритуальне оформлення, що мав чітку регламентацію одних дій і заборона інших. У готуванні їжі (склад, характер обробки й приготування продуктів, використання при цьому знарядь праці й посуду), землеробстві (визначення строку посіву, висадження й збирання рослин, замовляння-обереги), на полюванні (заборони на певні дії перед виходом, у лісі, дії при полюванні на звіра, його обороблення й транспортування) та інші виробничі технології, при яких можливе виявлення ритуальних елементів, що підпадають під елемент НКС. 

    При характеристиці обрядів слід описувати час і місце проведення, кількість і склад учасників, їх рольові функції й костюми, обрядові дії і їх символіку з погляду виконавців, атрибутику і її семантику, виходячи із трактування учасників, кулінарні блюда й напої, особливо фіксувати елементи фольклору, музичний супровід і інструменти.  

    д) Знання і практики, що стосуються природи і всесвіту. Складова Всесвіту, пов'язана з місячним циклом. Ключова категорія обрядовість з елементами ритуалу. Календарні свята й обряди - найдавніша обрядовість, корінням своїм вона сягає первісних, язичницьких вірувань. Свята й обряди календарного циклу регламентували всі сфери життя українського селянина - виробничу, суспільну, сімейну, а головна їх мета - відвернути стихійне лихо, вплинути на врожайність. До складу річного аграрного кола входили зимові, весняні, літні та осінні свята, обряди і звичаї, наприклад, Івана Купала, Юрія, Борозни. Народні прикмети.  

    е) Традиційні ремесла. 

    Це елементи, що пов'язані з народними промислами й ремеслами. Мова йде про технологію виготовлення виробів, тобто строго певної послідовності дій і їх характер. Оригінальність технології багато в чому обумовлена визначальними господарськими заняттями для даної території. Наприклад, на Україні були широко поширені горизонтальні і вертикальні ткацькі верстати. Основною частиною вертикального (більш давнього) верстата була рама, що складається з двох стовпів, з'єднаних вгорі і внизу двома поперечинами. Вертикальні верстати були двох типів: на одних ткали килими (на Придніпров'ї і Лівобережжі їх називали "кросна", в Західній Україні - "розбої"), на других - рогожу. Найбільш простим видом горизонтальних верстатів на Україні були кросна або верстат. Цей тип ткацького верстата був поширений в Чернігівській і Київській губерніях і волинському Поліссі. У деяких районах України (Полісся) були поширені верстати - зграєю, які трохи відрізняються від кросен. 

  Найконсервативнішим із елементів народної культури є їжа, тому технологія приготування традиційних блюд, може виявити чимало елементів НКС. До своєрідних індикаторів народної культури відносяться іграшки. Вони мають як національні, так і регіональні особливості. При описі технології виробництва слід докладно фіксувати послідовність операцій і їх зміст із обліком усьго виробничого циклу (заготовка сировини, способи обробки, використані інструменти, додаткові матеріали, техніки декоративної обробки, утилітарні й сакральні функції предмета). 

 

     Поради щодо формування місцевого переліку:

1. Додавайте до переліку лише місцеві елементи, носіями яких були щонайменше три покоління місцевих мешканців. 

2. Використовуйте різноманітні підходи до збору й опису елементів (елементом може вважатися практично будь-який обряд або господарський звичай, якщо він є важливою частиною життя спільноти: випікання хліба, приготування напоїв, місцеві традиції будівництва, поховальна чи весільна обрядовість тощо). 

3. Не ставте собі за мету знайти виключно унікальні культурні практики, які потребують лише у вашому селі чи районі. Описуючи елемент, намагайтеся все ж продемонструвати його локальну специфіку. 

4. Складаючи перелік, слідкуйте, аби назва елементу відображала його суть та вказувала на територію поширення (село, місто, район). 

5. Розглядайте елемент у загальному контексті, як важливу частину життя громади (однак, уникайте занадто широких формулювань, зосереджуйтеся на конкретному прояві культурного життя громади). 

 

   Відбір елементів НКС.

   Логічно почати роботу виявлення елементів НКС з невеликої історичної розвідки та підбору архівних матеріалів. Рекомендуємо звернутися за довідкою до музеїв місцевого рівня, опрацювати архів районної газети та місцеві архіви. 

    Важливим напрямком роботи є також опитування місцевих мешканців. Збираючи усні свідчення, не забувайте фіксувати, від кого і коли ви їх отримали. 

    Інформацію слід записувати на окремому аркуші з одного боку і паспортизувати. У паспорті має бути вказано:

а) від кого записано цей твір - П.І.Б.;

б) національність виконавця;

в) рік народження чи просто вік;

г) місце народження;

д) освіта;

е) професія;

ж) місце запису (назва села, району, області) - бажано точну адресу носія елементу (виконавця чи інформатора);

з) ким записана інформація (ініціали і прізвище збирача);

і) дата запису. 

    Для полегшення фіксації інформації про елемент НКС необхідно скласти питальник. 

 

    Результат роботи.

   Кінцевим результатом Вашої діяльності має стати формування Переліку елементів НКС на місцевому (обласному) рівнях з перспективою включення окремих позицій до Національного переліку.

 

Використана література: Босик З.О., Снігирьова Л.М., Телеуця В.В. "Нематеріальна культурна спадщина України". - К. : Укр. центр культ. дослід., 2017. -  48 с. 

1. Лист-звернення від громади до голови сільради/міськради/облради про рекомендацію елемента НКС до Переліку місцевого, обласного з пакетом документів на елемент НКС, що включає*:

   1.1 Облікова картка на елемент НКС.  

   1.2 Лист-згоду** громадськості про передачу елемента для внесення його до Переліку місцевого/обласного/регіонального НКС з подальшим просуванням до Національного реєстру та міжнародних списків. 

   1.3 Лист-згоду** носіїв про передачу авторських прав на використання фото- та відео матеріалів елемента НКС.

   1.4 Протокол засідання*** громадськості або ініціативної групи, що виступає від імені громади про рекомендацію елемента НКС до Переліку місцевого, обласного з подальшим просуванням до Національного реєстру та Міжнародних списків. 

2. Лист-клопотання від сільради/міськради (міськрада подає до облдержаміністрації) до райради з протоколом засідання сільради/міськради про рекомендацію елемента НКС до Переліку місцевого, обласного з пакетом документів на елемент НКС з подальшим просуванням до Національного реєстру та Міжнародних списків. 

3. Лист-клопотання від райради до департаменту (управління) чи відділу культури облдержадміністрації з протоколом засідання райради про рекомендацію елемента НКС до Переліку місцевого, обласного з пакетом документів на елемент НКС з подальшим просуванням до Національного реєстру України та Міжнародних списків. 

4. Лист-клопотання від департаменту (управління) чи відділу культури облдержадміністрації до Комісії з відбору елементів до Переліку місцевого/обласного/регіонального ***** з пакетом документів на елемент НКС з подальшим просуванням до Національного реєстру та Міжнародних списків. 

5. Протокол засідання Комісії з відбору елемента до Переліку місцевого/обласного/регіонального з пакетом документів на елемент НКС.

6. Лист-клопотання від Комісії до Українського центру культурних досліджень з пакетом документів на елемент НКС. 

7. Наказ про внесення елемента НКС до Переліку місцевого/обласного/регіонального. 

8. Експертний висновок фахівця (науковця) відповідної галузі, зазначеної у ст. 2, п.2 Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини. 

 

 

 

* Пакет документів на кожному етапі доповнюється Листом-клопотанням та витягом з протоколу засідання від відповідного підрозділу чи установи. 

** Лист-згода складається у чотиьрьох примірниках з оригінальними підписами та завірені мокрою печаткою у місцевому органі виконавчої влади. 

*** Протокол засідання складається у чотирьох примірниках з оригінальними підписами та мокрою печаткою у місцевому органі виконавчої влади. 

**** Лист-клопотання від сільради/міськради, де зареєстрована ваша громадська організація (група). 

***** Комісія з відбору елементів до місцевого Переліку створюється розпорядчим документом органу виконавчої влади або місцевого самоврядування. До складу комісії можуть входити фахівці в сфері культури, науковці, носії НКС, краєзнавці, історики, представники громадських організацій та інші.

Примітка: Алгоритм підготовки документів має рекомендаційний характер.   

 

Облікову картку на елемент НКС можна скачати на офіційному сайті Міністерства культури України. 

СЛОВНИК ТЕРМІНІВ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

 

БАЗА ДАНИХ ЕЛЕМЕНТІВ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ — сукупність відповідним чином структурованих даних, для фіксації, збереження елементів нематеріальної культурної спадщини і доступу до них за спеціальними правилами. Збереження інформації у базі даних забезпечує централізоване накопичення і колективне використання даних, керування, дотримання стандартів, безпеку і цілісність даних про елемент нематеріальної культурної спадщини, скорочує надмірність і усуває суперечливість даних.

ВИЯВЛЕННЯ ЕЛЕМЕНТА НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ – сукупність польових, пошукових, науково-дослідних заходів з метою визначення наявності та культурної цінності елемента нематеріальної культурної спадщини як важливої частини життя громади, групи чи окремих осіб.

ДЕРЖАВИ-УЧАСНИЦІ – це держави, які зобов'язані Конвенцією про охорону нематеріальної культурної спадщини і у відносинах між якими ця Конвенція є чинною (ст.2.4 Конвенція, 2003).

ДОСЛІДЖЕННЯ – науково-пошукова, науково-практична діяльність, спрямована на одержання нової інформації  про  об'єкти  культурної спадщини,   історичні   населені   місця,   традиційний   характер середовища,  який  є  типовим  для  певних  культур  або  періодів розвитку.

ЕЛЕКТРОННА БАЗА ДАНИХ ЕЛЕМЕНТІВ НКС – це сукупність уніфікованих інформаційних даних про елементи нематеріальної культурної спадщини за галузевими напрямками конвенції, 2003 (ст. 2, п. 2.) відповідно  до концептуальної структури баз даних в інформаційних системах.

ЕЛЕМЕНТ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ – це нерозкладний компонент, що історично та культурно значимий як для спільнот, груп та окремих осіб, у системі НКС, яка представлена усними традиціями та формами вираження, зокрема в мові як носії нематеріальної культурної спадщини; виконавським мистецтвом; звичаями, обрядами, святкуваннями; знаннями та практиками, що стосуються природи та Всесвіту; традиційними ремеслами.

ЖИВА ТРАДИЦІЯ – це спадковість збереження безперервно існуючих елементів нематеріальної культурної спадщини у природньому середовищі.

Традиція (від лат. traditio – передача) традиційна передача від одного покоління до іншого форм діяльності та спілкування, а також супутніх їм звичаїв, правил, уявлень, цінностей.

ЗАОХОЧЕННЯ НОСІЇВ ЕЛЕМЕНТІВ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ – це духовна відзнака та матеріальна підтримка на державному рівні дослідників, носіїв елементів НКС, зберігачів знань та практик про елементи нематеріальної культурної спадщини (засновано премію відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.2005 р. № 841 «Про заснування премії імені В.М. Гнатюка за збереження й охорону нематеріальної культурної спадщини»).

ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ – процес паспортизації, створення та ведення Переліків (місцевих, обласних, регіональних), Національного реєстру елементів нематеріальної культурної спадщини, наявних як на території України, так і територіях суміжних держав.

КОНВЕНЦІЯ ЮНЕСКО ПРО ОХОРОНУ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ  – це міжнародний документ, який регулює питання охорони нематеріальної культурної спадщини держав учасниць, що приєдналися до цієї Конвенції (дата підписання – 17.10.2003).

КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА − частина матеріальної і духовної культури, яка створена минулими поколіннями, витримала випробування часом і що передається наступним поколінням як щось цінне і шанобливе.

КУЛЬТУРНА ТРАДИЦІЯ  – специфічне ядро культури, у якому опредмечена діяльність минулих поколінь, що зберігає стабільні форми життєдіяльності людей. Через це К. т. залишається універсальним механізмом, який завдяки селекції життєвого досвіду, його акумуляції і просторово-часової трансмісії дає змогу досягти необхідної для існування соціальних організмів стабільності. Терміни «культура» і «традиція» у певному теоретичному контексті є майже синонімами. Культура визначає сам феномен, а традиція – механізм його функціонування. Традиція – це мережа (система) зв′язків сучасності з минулим. За допомогою цієї мережі здійснюються відбір, стереотипізація досвіду і передача стереотипів, які потім знову відтворюються. Це інтегральне явище, що включає в себе звичаї, ритуали і ряд інших стереотипізованих форм людської діяльності. Традиція є такою інформаційною характеристикою культури, яка відображає всі без винятку сфери суспільного життя тією мірою, якою вони несуть у собі прийнятий групою, тобто соціально стереотипізований досвід. Тобто традиція – це відображений у соціально організованих стереотипах груповий досвід, який через просторово-часову передачу акумулюється і відтворюється в різних людських колективах. За допомогою культури утворюються і консолідуються окремі людські спільності, і в цьому процесі К. т. виконує функцію відтворення соціокультурних ареалій.  

КУЛЬТУРНІ ЦІННОСТІ – об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України.

КУЛЬТУРНІ ПРАКТИКИ – це Реєстр національного досвіду (12 кращих практик). Він містить програми, проекти і заходи, що якнайкраще відображають принципи і цілі Конвенції.

НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ – сукупність творчої діяльності  народу, яка виявляється у різних видах мистецтва: в усній словесній поезії, музичних вокально-інструментальних творах, танцях, хороводах, сценічній драмі, в народній архітектурі та найрізноманітніших різновидах малярської, декоративно-ужиткової творчості – вишивання, різьблення, художнє ткання, писанкарство, кераміка, витинання тощо.

НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ, НАРОДНА ПОЕЗІЯ, НАРОДНА СЛОВЕСНІСТЬ ЧИ ФОЛЬКЛОР (англ. — мудрість народу)— колективна уснопоетична творчість, що у досконалій мистецькій формі відображає життя, працю, боротьбу за кращу долю, історію, побут, думки, прагнення й погляди трудового народу, а також побутує в його середовищі.

НАЦІОНАЛЬНИЙ РЕЄСТР НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ – реєстр державного обліку елементів нематеріальної культурної спадщини України з метою їх охорони у відповідності до статті 12 Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини (2003).

НЕМАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА – звичаї, форми показу та вираження, знання та навички, а також пов'язані з ними інструменти, предмети, артефакти й культурні простори, які визнані спільнотами, групами й у деяких випадках окремим особами як частина їхньої культурної спадщини. Ця нематеріальна культурна спадщина, що передається від покоління до покоління, постійно відтворюється спільнотами та групами  під впливом їхнього оточення, їхньої взаємодії з природою та їхньої історії і формує у них почуття самобутності й наступності, сприяючи таким чином повазі до культурного різноманіття й творчості людини. Для цілей цієї Конвенції до уваги береться лише та нематеріальна культурна спадщина, яка є сумісною з існуючими міжнародними договорами з прав людини, з вимогами взаємної поваги між спільнотами, групами та окремими особами, а також сталого розвитку (ст.2.1 Конвенція, 2003).

НЕМАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА – звичаї, форми показу та вираження, знання, навички, що передаються від покоління до покоління, постійно відтворюються спільнотами та групами під впливом їхнього досвіду, оточення, взаємодії з природою, історії та формують у них почуття самобутності та наступності, сприяючи таким чином повазі до культурного розмаїття і творчості людини (Закон України «Про культуру» від 14.12.2010 № 2778).

НЕФОРМАЛЬНА ОСВІТА – це здобуття знань, умінь і навичок для задоволення освітніх особистісних потреб, нерегламентоване місцем здобуття, терміном та формою навчання, заходами державної атестації.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ТА ЗАКОНОДАВЧІ АКТИ УКРАЇНИ – це регулятивно-нормативні документи щодо нематеріальної культурної спадщини України.

НОСІЙ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ – окрема особа або група (и) осіб, спільноти, які  є  носіями, творцями, зберігачами та популяризаторами автентичних форм елементів нематеріальної культурної спадщини.

ОБЛІКОВА КАРТКА ЕЛЕМЕНТІВ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ – це документ, що містить загальну інформацію та наукове обґрунтування необхідні для ідентифікації елемента нематеріальної культурної спадщини з метою фіксації їх у Національному реєстрі та Репрезентативному списку світової нематеріальної культурної спадщини або Списку нематеріальної культурної спадщини, що потребує термінової охорони. (Форма Облікової картки затверджена Міністерством культури України №1521 від 14.12.2012 р. (у редакції наказу Міністерства  культури України  від 07.11.2014 № 951)).

ПОПУЛЯРИЗАЦІЯ, ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА ОХОРОНА НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ – це нормативно-правові документи, програми, заходи.

РАТИФІКАЦІЯ – затвердження верховним органом державної влади міжнародного договору, підписаного уповноваженими на це особами.

РЕЄСТР ЦІННОСТЕЙ НЕМАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ – це довгострокова державна програма з охорони нематеріальної культурної спадщини.

РЕЄСТР – це інформаційна система, яка включає в себе базу даних елементів НКС (моніторинг матеріалів інвентаризації, документування, опрацювання допоміжних матеріалів, відображення у Базі даних тощо) як у паперовому, так і у електронному вигляді.

РЕСПОНДЕНТ – особа, від якої збирач записує фольклорні твори. У науковій літературі також використовують інші терміни: інформант, інформатор. Останні два слова у народному середовищі, особливо на західноукраїнських теренах, можуть сприйматися негативно, тому їх намагаються, як і загалом специфічно наукової термінології, у розмовах із респондентами потрібно уникати.

СПИСОК – це перелік елементів нематеріальної культурної спадщини визнаний на Міжнародному рівні.

Списки Міжнародного значення:

1. Репрезентативний список  нематеріальної культурної спадщини людства (ст.16 Конвенція, 2003).

2. Список нематеріальної культурної спадщини, що потребує термінової охорони (ст.17 Конвенція, 2003).

ТРАДИЦІЙНА КУЛЬТУРА – це культура, в якій регуляція здійснюється на підставі звичаїв, традиції, установлень.

ТРАДИ́ЦІЯ — досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки і т. ін., що склалися історично і передаються з покоління в покоління; звичайна, прийнята норма, манера поведінки, усталені погляди, переконання когось; узвичаєння, узвичаєність, неписаний закон.

ФОЛЬКЛОР  (або  традиційна  й  народна  культура)  - є сукупність  заснованих   на   традиціях  культурного  співтовариства творінь, виражених  групою  або  індивідуумами  й  визнаних у якості відбиття  сподівань співтовариства, його культурної й соціальної самобутності; фольклорні  зразки  й  цінності  передаються усно, шляхом імітації  або  іншими  способами.  Його  форми  включають, зокрема,  мову,  літературу,  музику,  танці,  ігри,  міфологію, обряди, звичаї, ремесла, архітектуру та інші види художньої творчості.

ФОЛЬКЛОРИСТИЧНЕ ПОЛЬОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ – це наукове дослідження, яке проводять безпосередньо серед народу з метою збирання відомостей про побутування фольклорної традиції: фольклорний репертуар, носіїв фольклору, обрядовий, побутовий, суспільно-історичний та загальнокультурний контексти функціонування фольклору. Матеріали польового фольклористичного дослідження є одним із найважливіших джерел вивчення фольклорної традиції народу. Найпоширенішою формою фольклористичного польового дослідження є фольклористична експедиція – виїзд групи фахівців у конкретну місцевість та її обстеження у визначений термін. Інша форма фольклористичного польового дослідження – стаціонарне польове дослідження – передбачає тривале перебування дослідника серед місцевого населення, дає змогу детально пізнати його щоденне життя і побут, а також спостерігати за традиційною культурою в її природному функціонуванні.

ФОРМАЛЬНА ОСВІТА –  це освіта, спрямована на одержання або зміну освітнього рівня та кваліфікації в навчальних закладах та установах освіти згідно з визначеними освітньо-професійними програмами і терміном навчання, заходами державної атестації, що підтверджується отриманням відповідних документів про освіту.

 

Джерела: http://uccs.org.ua/node/109

 

Аудіо-запис традиційних народних пісень Запорізької області у виконанні автентичних колективів (рік запису невідомий).

СЛУХАТИ  

 

 

 

 

 

 

 

Фото: Інтернет

Положення про премію за збереження та охорону нематеріальної культурної спадщини (затверджено наказом Міністерства культури України від 22.05.2017 № 438, зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 735/30603 13.06.2017). 

 

Народна пісня була й залишається важливою складовою духовного надбання українського народу. Фольклорні колективи є носіями нематеріальної культурної спадщини України. Вони зберігають і популяризують народну українську пісню і дають їй життєдайну…
З народного напившись джерела, Як із Дніпра бере веселка воду. О рідна пісня, знову ти прийшла До матері, до батька – до народу. О пісне! Від народу кров і плоть…
Козацтво в Україні має багатовікові традиції збереження духовності народу через Православну християнську віру і через Козацький Звичай – багатовіковий досвід українського народу, правила поведінки, норми суспільної моралі, які склалися в…
Сторінка 1 із 2

Запорізький Обласний методичний центр культури і мистецтваНаші кнопки для розміщення на Ваших ресурсах.

Для обміну кнопками звертайтесь через "Зворотній зв'язок" нижче.

Запорізький Колорит

Поштова адреса:

69095, Україна, Запоріжжя, пр. Соборний, 152 (див. на мапі )

 

Час роботи:

Пн. - Чт. з 8:00 до 17:00, Пт. з 8:00 до 15:45

Перерва з 12:00 до 12:45